SITE LOGO
Пт, 08.11.2024, 10:48
Меню сайта
Наш опрос
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 2161-2190
Страницы: « 1 2 ... 71 72 73 74 75 ... 176 177 »

avatar
Є заради чого жити, доки в серці весни квітнуть,
Доки крила прагнуть лету і на світі є поети! tongue
avatar
У вірші стільки приємних вібрацій - аж дух захоплює, такі вірші стимулюють крила до лету.
Захоплююсь Вашою творчістю, пані Валентино! da-48
avatar
Відкрив ведмідь вночі очиська - а тут вовчиця надто близько... ;)
avatar
Поки що лише запитання і намагання, а ЩО з того вийде - час покаже, моя вовчиця надто вже неприборкана і норовлива...
avatar
Вікторе, низьку оцінку "вліпили" помилково, вже вибачились. Я сама би й не помітила, бо оцінки мене ніколи не цікавили.
Як вовчиця із медведем - то навчиться їсти меду...
avatar
Пірнати в сни - то річ хороша, як світ снігами запорошить,
Якщо ще в сни ці хтось запросить - то щастя в грудях заколосить!
avatar
Я - вовчиця одинока, я шукаю свого вовка.
Лиш в якім живе він лісі? - Знає тільки Янгол з висі...
avatar
Тішуся, що комусь стало тепліше на серці від моєї вовчиці... yes
avatar
console Навзаєм обіймаю!
avatar
Ну не знаю стосовно фіналу, образ вовчиці уже не вперше у моїх віршах...
avatar
Дякую, пані Катерино! Коли пишеш про те, що відчуваєш, воно завжди буде відлунювати у душі ближнього...
avatar
Холодними зимовими вечорами що може більше зігріти поета, аніж вірші про любов... tongue
avatar
До цього віршика лише бракувало красивої картинки, дякую тобі, Аню!
avatar
Ну ось, обмінялись люб'язностями, подякували навзаєм один одному і вже веселіше стало на душі tongue
avatar
Вікторе, а за що я б мала на тебе ображатися, якщо не секрет? tongue
Знаєш, я навчилася не ображатися, а відпускати у небо всі жалі...
Це я тобі дякую, Друже! snegurochka
avatar
Протікає біль крізь сито вічних істин невмирущих.
Чим ще серденько наситим? Що втамує спраглу душу?
Лиш Любов! tongue
avatar
Так, буває так непросто
Наказати собі "досить!",
У минуле не вертатись,
Розірвати серця грати... cool

Такі роздуми примушують кожного задуматись. Молодець, Іванку!
avatar
Гадаю, задумався не лише автор, коли це писав... tongue
avatar
Часом досить промінчика з неба, щоб повірити знов - жити треба!
avatar
Я б забула турботи і здолала висоти,
Якщо доленька моя дати щастя не проти.
Не боюся стихії, ані гроз, ані вітру,
Зафарбую всі мрії у яскраву палітру. wacko
avatar
Дякую, Наталочко!
avatar
Знаєте, деколи відповідають ствердно... cool
avatar
Свіжим вітром до мене прилинеш у спеку,
Від кохання такого нема небезпеки... tongue
avatar
Я гадаю, автор мав на увазі, що весна поки що лише брунькується, а він прагне до буйно-цвітіння, а потім, мабуть, і до ранніх плодів... tongue
avatar
До цього усім нам треба прагнути, навіть тоді, коли він ще не палає...думка матеріальна... tongue
avatar
Бачу - пристрасті розгораються, хоча я переконана - тут майже ніхто нічого так і не зрозуміє до кінця... tongue
Дякую, Андрію, що завітав на мій вогник!
avatar
Замахнулася на щастя - а прийшлося знову впасти,
Вже й не знаю, мій Поете, чи ще прагнуть крила лету,
Потовкла на новім зламі своє серце до зневіри,
Але ж серце - то не камінь! Світ здається чорно-сірим...
avatar
А мені згадався один з моїй перших віршів, ще з минулого тисячоліття, наче щось схоже...

Мені здається, тут я вже була -
У цьому місті і у цім чудовім крАю.
Немов дорогою цією вже ішла.
А звідки це у мене? Я й не знаю.

Я пам’ятаю запахи і звуки,
Неначе відгомін з минулого життя.
І мерехтять обличчя, очі, руки,
Мов зазираю у колодязь небуття.

Колись вже бачила, немов у диво-сні,
Дерева, квіти, небо це і зорі.
А нині тільки спогади одні
В мені живуть, неначе хвилі в морі.

Душа моя колись вже відчувала
Вогонь кохання, щастя й благодать.
Здається, що й Тебе колись кохала,
Бо на вустах лежить Твоя печать.

Була, кохала... Все мені знайоме.
Так зрадити не можуть почуття.
Наступний роблю крок у невідоме -
Не знаю, що готує майбуття...
avatar
Це друге... cool
avatar
Я, може, і справді є трішки чаклунка,
Буває, із віршиків варю я трунки,
По келихах серця його розливаю...
Я вірю у диво, душею жива я! tongue
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz