Вікторе, низьку оцінку "вліпили" помилково, вже вибачились. Я сама би й не помітила, бо оцінки мене ніколи не цікавили. Як вовчиця із медведем - то навчиться їсти меду...
Вікторе, а за що я б мала на тебе ображатися, якщо не секрет? Знаєш, я навчилася не ображатися, а відпускати у небо всі жалі... Це я тобі дякую, Друже!
Замахнулася на щастя - а прийшлося знову впасти, Вже й не знаю, мій Поете, чи ще прагнуть крила лету, Потовкла на новім зламі своє серце до зневіри, Але ж серце - то не камінь! Світ здається чорно-сірим...