Так, буваю я чаклунка, З рук моїх спивають трунки Всі, хто прагнуть серцем лету, Найчастіше це - поети, Бо складаю візерунки (Віртуальні поцілунки) Я зі слів і рим принадні, Я над Вами маю владу...
А тобі, Мартине, також дякую за хорошу порцію оптимізму і світла, які випромінюють з твоїх рядків! А з комами, сподіваюся, колись і сам навчишся давати собі раду
Ти спивай хмільні ці трунки, Що стікають з зір у січні, Зазирай у любі вічі, Пригортай її крильми, Хай розтоплять поцілунки Лід самотності правічний, Вас весна в обійми кличе, Щоб з двох "ти" зробити "МИ"!
На правах "позаштатного редактора" пропоную Вашій увазі вірша Романа Лесюка ( в народі більше відомого як Мартин). Бажаю нам усім - нехай мерзлота щезає з наших душ від дотику Любові!
Ти благаєш "Не йди!", а вона полохлива, Наче пташка, що з клітки втікає щоразу. В мить цю думаєш ти "Ну й ти, Мила, з...за", Та від цього кохання безмежно щасливий...