SITE LOGO
Пт, 19.09.2025, 15:33
Меню сайта
Наш опрос
Ваша стать:
Всего ответов: 493
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 731-740
Страницы: « 1 2 ... 72 73 74 75 76 ... 530 531 »

avatar
Це - довгий шлях єдиним згустком світла
Назустріч щастю, радості й весні,
Найбільша святість, схожа на молитву,
Що до небес підносить душі всі! happy14
avatar
Я, звісно, у широкому розумінні, бо деякі види "любові" здатні нас навіть вбивати, ми то з тобою знаємо... shy
avatar
Чи вічне в Вічності є те,
Що для людей усіх святе?
Чи переродиться у тлін
Під небом вічних перемін?
Чи неминуще промина,
Коли сягне ріки оман?
Чому безцінне тратить сенс
І надважким здається хрест?
Чи є у вічного межа?
Де грань святого і бажань,
Що спопеляють нам єство?
Любов - чистилище для двох?...

Питань багато, не збагнем -
Де шлях у пекло, де в едем.
Та лиш в одному певна я -
ЛЮБОВ - НАЙВИЩА СУТЬ ЖИТТЯ! yes
avatar
Люба Валю, якщо чесно, то вважаю цей вірш швидше твоїм, аніж своїм, оскільки я просто налаштувалась на твою хвилю і те саме, що й ти, сказала трішки по-іншому (переставила слова місцями). Тому дякую саме тобі, що почала цю тему Пітьми, а я лиш "доспівала цю пісню". Щодо руки - я переконана, що ти настільки сильна, що могла б обійтися і без наших "рук", просто "з руками" трішки легше і веселіше крокувати по життю :tongue:. Живімо!
avatar
Дай Боже, аби всі українці почули ці слова і нарешті стали господарями на рідній землі!
avatar
Дякую, що завітали на мій жовтий сум!
avatar
Дякую, Наталю! Руки такої кожному, звісно, хочеться, та чи готові ми самі ставати ближнім тією рятівною правицею?!...
avatar
Хто б говорив про вміння усе переливати у поезію, навіть тут на Анумо я знаю таких велетів Слова, у яких мені ще вчитися і вчитися ;)
Дякую, Сестричко яснокрила!
avatar
Мені дуже подобаються твої імпровізації під віршами, вони справжні і щирі, дякую, Друже!
avatar
За вікном
знов пітьма
тихо квилить,
мов птаха голодна.
Нам обом
ця зима -
наче милість,
здається, Господня.
Де пітьма -
зла нема,
хтось його породив
від безсилля.
Ти - струна
без оман,
звук твій прірву журби
все ж осилить!

Жовтий сум
про весну
тихо снить,
час - це лік від розлуки.
Крізь пітьму
рятівну
я тобі простягну
свою руку.
Відрікань
час мина,
нових сходжень
від нас прагне Небо.
Зазираєм за грань -
там весна
перероджень
й повернень до Себе...
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz