ЖИТИ Є ЧОГО ЗАРАДИ!

Сніг хурделить за віконцем,

Зігріваю думи чаєм.

А душа так прагне сонця

І того, що знов втрачає…

 Без любові – душа квола,

Мов у небі птах безкрилий,

Без тепла людей навколо

Для душі ніщо не миле.

Без надії – сонце гасне,

Світ здається чорно-сірим,

І життя таке нещасне,

Як в добро втрачаєм віру…

 Хоч, здається, аж півсвіту

Замели ці сніговії,

Та під снігом будуть квіти,

А під відчаєм – надія!

 Хоча світ навколо сірий,

В нім багато болю й зради –

Віджену з душі зневіру,

Жити є чого заради!