А я оце собі згадала свій кільканадцяти-річний жартівливий експромт - визначення, хто ж такі поети.
Що за люди ці поети - Ненормальні чи чудні? Що за думки дивні злети, Словоблудство це чи ні? Та навчитись римувати Може навіть дітвора, А поезію складати – Той, хто з даром до пера. Цього дару не навчитись, Не купити, не продать, З ним ще треба народитись, Власну Музу відшукать. Все ж не часто зустрічаєм Ми поетів в цім житті, Тільки вірші їх читаєм, Коли сумно на душі. В них знаходимо надію, В них втікаєм від журби, І немов на крилах мрії В кращі линемо світи. Що за люди ці поети? В чому ж сила їхніх слів? Ще ніхто незримі злети Їх думок не зрозумів!
Гадаю, що суть вірша тут на сайті до кінця збагнути зможе лише двоє, не рахуючи автора... Цей Чорний ліс я також надовго запам'ятаю і все те, що з ним пов'язано, у мене вже складається таке враження, що це я ТАМ побувала...