Пт, 22.11.2024, 15:42
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Голосіївські оповіді (3)

На порозі був Старий Новий Рік, хоча на вулиці все ще нагадувало глибоку осінь. Цілий день у Голосіївці прибирали подвір’я, порали будинки і готували святкову їжу..
На одній із вуличних лавок, поблизу паркану, сиділи двоє хлопчиків. «СцЕдлик, сцедлИк, сцЕдлівОчка, плИлетілА лАсцівоцкА…» - лунали тоненькі дитячі голоси». Репетиція була серйозною, наче перед виступом Кіркорова у Кремлі. Нарешті під вечір Гнат з Максимом пішли додому щоб перевдягнутись у костюми і почати «гастролі» рідною вулицею.
Близько четвертої години Гнат зайшов на поріг Перепиленків, відомих як Перепели:
-Погляньте який сивенький дідусь до нас завітав, он яка вовняна борода, а щоки буряком як гарно підведені і ніс як у Сантаклауса, а яка палиця – сказала мама Максима Тетяна Іванівна, зустрічаючи маленького гостя.
Із іншої кімнати вийшов її син. На голові у нього була охайно зав’язана хустинка, на штанці намотане маленьке рядно, наче спідниця. Тетяна Іванівна взяла із полиці губну помаду і підмалювала сину губи, щоки та ніс. «Ану станьте поряд» – промовила вона – Яка гарна пара, як Савера й Варвара, ха-ха».
Незабаром маленькі щедрувальники попрямували до краю села – будинку Онисима. По дорозі Гнат розпитував Максима:
-А хто такий сантаклафс?
-Не сантаклафс, а сантахлас, це такий амеликанський дід моооз.
-А хто такий Савела, і сото в їх за пала з Валвалою?
-Ну ти і відставий, то як дід молоз і снігулоска, класиві хоодні і цукелки плиносять.
Невдовзі у домі Онисима лунала гарна щедрівка. Хлопчики ледь-ледь вимовляли слова, але радувало їхнє старання. Ці ніжні голоси розчулили би будь- кого на світі. «А чим же вас пригостити?» – запитав ласкаво Онисим. – «Ми белем все со дасте, а особінно глосі» – сміливо відповів Максимко. Онисим усміхнувся і подав у мішечок Гнатка десять гривень – «Молодці перші до мене сьогодні прийшли».
За кілька хвилин на порозі сусіднього будинку пролунав голос – «Гвайка відкливай, ми сцедлувати будем…» - вигукнув Максим. «Заходьте, заходь будем раді» – з посмішкою відповів Петро Гайка. Відщедрувавши на славу, хлопчики попрямували далі:
-Сухай Гнат, а дахвай я засцедлую як блат мене вцив
-Нє, моя мама доросла і класце знає як сцедлувати
-Та і мій блат Ломан взе великий, у його вуса взе ростуть.
-Давай ми засцедлуєм перш як тлеба, а потім як ти хоцес
-Ну добле, зазубли слова – промовив Максим і почав повчати нової пісеньки Гнатка
Вивчивши її хлопці з бенефісом пішли до Пилипа Охри. Відспівавши мамину щедрівку, Максим моргнув Гнату і обоє в один голос заспівали:
Ой сцедлую, я сцедлую
Я гоілку носом цую
Дивлюсь на ікону
Дайте самоону
Не люблю плосити
Дайте й заусити.
Сімя Охри (дружина і двоє старших дітей) ледь не попадала від сміху. «Да я так давно не сміявся» – радісно ледь здавлюючи сміх промовив Пилип. Гнат і Максим здивовано переглянулись. Перший промовив – «та ми гоілки не белем, нам глосі тлеба. «Або цукелки» – додав Максим. Віддячивши щедрувальникам цукерками і грішми Пилип з сімєю цілий вечір ще згадував нову модню «щедрівку».
Обдумавши все хлопчики вирішили не співати більше «щедрівки Романа».
На небі вже давно зійшов місяць. Гнат з Максимом підходили до повороту – кінця своєї вулиці:
-На свою пооовину накуплю цукелок і буду ціий лік їсти – Сказав Максим – А на со ти потлатиш свої глосі?
-У мене мама хвола, тлеба якісь куглі цукелки, їх тато називає табетками, їх їдять яксо сось боить, я всі свої глосі дам тату, соб купив тих табеток.
-О взе кунец насої вуиці, тлеба велтатись дому
-Давай се до діда Панаса зайдем – промовив Гнатко
-Нє, він вейми бідний, у його ні цукерок ни глосей нема
-Нє лас ми сцедлуєм по вуиці то тлеба і до цого діда зайти, він холосий
-Яксо тобі тле то йди сам, а я велтаюсь – відповів Максимко.
Після цих слів хлопчики розійшлися – один пішов додому, а інший до діда Панаса
На жаль, під час щедрування Гнат збився і забув слова. Сивочолий дідусь усміхнувся і вийняв з старої шафи вузлик з копійками. «Оце за весь вечір прийшов лише один щедрувальник та й той збився, ну ладно з ким не буває, тримай заробив» – сказав дід Панас і висипав весь вміст вузлика у мішечок з гостинцями для Гнатка.
Хлопчику стало соромно, він аж почервонів і понуро попрямував додому.
Під нічними ліхтарями у повільному вальсі почали танцювати довгожданні сніжинки. Вони наче наспівували призабуту внаслідок хвилювання щедрівку...

Додав: rewers (13.01.2012) | Автор: © drug
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1836 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
avatar
1 krimovska • 16:50, 14.01.2012 [Лінк на твір]
biggrin biggrin biggrin
avatar
3 rewers • 20:49, 14.01.2012 [Лінк на твір]
Значить вам сподобалось?
avatar
Прочитала другий раз і знову звеселила собі серце тим дзвінким і кумедним "СцЕдлик, сцедлИк, сцЕдлівОчка...", дякую за задоволення!
avatar
4 rewers • 20:49, 14.01.2012 [Лінк на твір]
Будь ласка, дякую за коментар
avatar
5 rewers • 22:59, 14.01.2012 [Лінк на твір]
Вибачте за тавтологію, просто я хотів вчора "відщедрувати" а не чекати сьогоднішнього вечора на 12 місці...
avatar
6 virchi • 23:56, 14.01.2012 [Лінк на твір]
Як гарно і живо отрималось! А ще мене розчулив випадок із дідусем. Добре, що до нього зайшов малий і не лишив насамоті.
avatar
7 rewers • 00:41, 15.01.2012 [Лінк на твір]
Радий, що вам сподобалось
Це все прада, правда мого життя, ну можливо трішки прикрашена і дописана. Той дід і справді був дуже радий


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz