Все навколо дрімало під сніговим покривалом. Проте мороз опівдні послабшав і здавалось от-от настане весняна відлига. Поблизу сільського магазину весело розмовляли декілька молодиків – Ігор Рудь, Коля Грек і Вова Табур. Вирішила сходити з подругою за продуктами і Настя. Проходивши повз гурт хлопців вона почула хмільні слова: «Такі красиві і без охорони, ха-ха-ха». Дівчата мовчки попрямували далі за покупками. Через декілька хвилин вони вийшли з повними сумками із магазину. На зустріч їм прямував Василь Дубовий. З гурту хлопців пролунало: «О дубовий, ти мабуть за морозивом, ха-ха-ха». «Ні за хлібом» - відповів Василь. Вова Табур продовжував: «Може пива, а ти ж не куриш і не п’єш і здоровеньким помреш, ха-ха-ха». Підтримала цей сміх і подруга Насті – Галя. Вона любила синьоокого Табура. По дорозі Галина запитала в подруги: -Цей Василь і справді якийсь Дубовий, ха-ха, хіба не так? -Зовсім ні, він просто інший і не потрібно з його кепкувати. -Та поглянь на його, з ним ніхто дружити навіть не хоче, він приречений на самотність… -Ти помиляєжся – сердито відповіла Настя. Більше дівчата не розмовляли. Біля повороту Галя попрощалась і пішла додому, а Настя самотньо продовжила нести важкі сумки з продуктами. Швидкими широкими кроками Василь наздогнав дівчину. «Давай допоможу» - сказав він. «Буду дуже вдячна» - почув у відповідь. По дорозі обоє домовились ще зустрітись ввечері. Після заходу сонця у концертному залі будинку культури лунала гучна музика. Там і зустрілись Василь з Настею. Ще з порога Табур вигукнув до Василя: «Погляньте які люди і що ти тут забув». Не чекавши відповіді Табур підскочив до парубка - «Що батько з дому вигнав?, а хто це з тобою, ха-ха, от який спритний». «То ж не так як ти» – прохрипів Василь. «Табур ще більше розізлився але стримував себе від люті: «Старайся не попадатись мені на очі». Через кілька годин Дубовий сидів на лавці з Настею і мовчки дивився на зорі. «Як гарно» - промовила дівчина. «Зоряне небо завжди прекрасне» - тихо відповів юнак. «Ні без тебе воно якесь не таке» - прошепотіла дівчина. Раптом з дверей клубу вийшов хмільний Табур. Василь сидів до нього спиною, тому скориставшись ситуацією Володя мовчки замахнувся кулаком. Але Настя встигла вигукнути: «Пригнись». Здоровенний кулак боляче вдарився в цегляну стіну. Друзі Табура підняли сміх і взявши під руки свого товариша попрямували далі. Наступного дня у Володі боліла голова. Парубок помаленьку лиш приходив до тями після вчорашнього. На руці муляв гіпс – виявилось, що вчора Табур зламав палець. Але найбільше не давала спокою думка про насміхання друзів внаслідок цього гіпсу. Вову охопила лють. Молодик хотів лише одного – помсти. Він швидко зібрав друзів і пішов шукати Василя, який з Настею в цей час прогулювався на березі зимової річки біля лісу. Гурт хлопців незабаром знайшов їх. «Та я з тебе зараз порохнявого зроблю» - вигукнув наздоганяючи Табур. «Біжи в село, пізніше зустрінемось» - сказав Василь Насті. «Ні, я без тебе не зрушу з місця» - відповіла дівчина. «Ну чому ж ти така вперта…» - промовив Василь – «Володю, а давай один на один, навіщо тобі свита». Гурт хлопців зупинився. Наперед повільною ходою вийшов Табур. Але пройшовши кроків десять назустріч молодій парі він подав знак своїм друзям і Рудь з Греком побігли знову за своїм товаришем далі. Василь схопив за руку Настю й попрямував до лісової дороги. Із чагарників виринули гніді, білогриві коні – Грего й Майстро. Це Онисим повертався з дровами додому. «Дядьку підкиньте до села» - вигукнув задихавшись Василь. У відповідь почув: «Сідайте, прокатаю з вітерцем, точніше з двома вітрами, ха-ха» (Грего й Майстро були назвами північно-західного й північно-східного вітрів). Гурт хлопців вже не міг догнати прудконогих коней. Приїхавши в село, Василь допоміг Онисиму розгрузити дрова і провів Настю додому. Проте під вечір закохані знову вирішили зустрітись біля старого рівчака під вербами за селом. Галина дізналась про це тому запросила й Володю прогулятись в цей же час з нею. Як же світився від радості Табур помітивши свого недавнього ворога. Молодик відразу рвонув до Василя, кинувши Галину біля кущів. Страх переповнив Василеву душу, страх не за себе, а за Настю. «Біжімо!» - сказав він і, взявши дівчину за руку, обоє чимдуж побігли. Василь вирішив скоротити дорогу і не бігти до містка, а проскочити через рівчак в напрямку села. «Хутчіш, дозволь я тебе візьму на руки» - сказав він. Дівчина погодилась, але після стрибка Вася провалився крізь тонкий лід у холодну багнюку. Ноги наче задубіли. Парубок обережно поставив кохану на другий берег. «Біжи я скоро тебе дожену» - сказав він. Але спробувавши вибратись, лише більше зав’яз у рові. Настя не розгубилась. Вона нахилила гілку верби до рук юнака. Василь міцно взявшись за гілку вибрався з рівчака і побіг з дівчиною до села. А Табур, що біг позаду, також невдовзі застряг у багнюці. Через кілька хвилин підбігла Галя. Вона перейшла на інший берег рівчака містком. -Нахили мені гілку верби – сказав Володя. -А якщо я сама невтримаюсь і провалюсь в рів! -Я виберусь і допоможу тобі! -Ні краще я покличу на допомогу – промовила дівчина і пішла до села. Через кілька годин, друзі Табура – Рудь і Грек допомогли вибратись йому з багнюки. Володя ледь не посинів від холоду. «Ну я того Василя ще дістану, я його в порох зітру, та я каліку з його зроблю» - розлютився він. «Ні, якщо ти заподієш хоч крихту шкоди Васі з Настею, то ми самі тебе в порох зітремо» - відповів Коля Грек. Над темним лісом зійшов місяць. Юні закохані знову разом милувались зірками. А Табур ще довго вигрівав переохолоджені ноги…
Хочеться побажати юним закоханим, аби вони милувались тими зірками ось так у купочці аж до глибокої старості - у мирі, злагоді та любові, щоб завжди простягали один одному у миті небезпеки і руку, і серце! Красива історія, чакатиму продовження!
Хочу ,щоб добро перемагало завжди , хоча б у Ваших творах . Адже кругом скільки злості непокараної ,грубості і невігластва ,що сумно часом і жити ... Тож даваймо з добром ,хоч в казках наших дружити і світле майбутнє творити ...
Спасибі за теплий коментар Але повторюсь я не казкар...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
