Мій сад сьогодні, мов магніт, кристалів льоду наморозив, - на кожній гілці, ніби цвіт, - голчасті квіти. Я – в тривозі, бо велич зимно-льодова для мене й саду особлива, - важка корона снігова і сила в неї – нещаслива. Мій світ, мов брость, чекав весни, у саду також мрії схожі. Зве ця пишнОта – спи, засни… Радіють їй лиш перехожі. Твій погляд – холодом мечів. Квітучий жах – оскліло гілля. Кого ти вгледіла вночі? Яке наварено чар-зілля? Я знаю – дзеркало зими… Тобі у серце лід поцілив, тому і «Ні». А як же «Ми»? Невже, Амуре, сплутав стріли? Мій світ сьогодні, мов магніт, Кристали-голки наїжачив… Зима кохання вбила цвіт. А сад все спав. Йому пробачу.
Гарно ,по -зимовому ... Та вже в дорогу рушила Весна , І сад пробудиться з тяжкого сна. Оркестри вдарять музику струмками , А Ми -відтворимо всі радості руками .
Чи я впускаю дух весняний? Та він в мені весь час живе, в мені бурлить і до нестями кохання все чека нове. Мій дух весняний - пісні Леля,- бо ж брат його. І син весни. Тому й співаю менестерлем, про те, що серцю скажуть сни. Дякую, Наталі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Радий знову читати 
