А кому яке діло, що і ми не такі, Не вподібнені зовсім на більшість - Зазираємо глибше і злітаємо вище, Храми світла будуємо на попелищах, І годуємо мрії з руки...
Були часи, коли такі ж слова мені хотілося говорити людям, яких наївно вважала найріднішими, час показав - помилялась... Та нині я тішуся, що у моїй "скарбничці" є місце для таких чудових "самодостатніх ілюзій"!