Тобі не обійтись
без допомоги,
Це час, коли пора
сказати «досить»,
Твоя душа
пробачення попросить
У мить, коли
незриме щось підкосить
Твої розбиті вже до
крові ноги.
Себе буває важко в
руки взяти
У той момент, коли
до дна, нівроку,
Тобі лишилось може
ще півкроку
Чи ще один бокал хмільного соку,
Що може все святе твоє відтяти.
Що саме бродить у
твоїх судинах?
Вино чи Легкі
Самовбивчі Дози?
Тобі кричать услід
слова погрози
Й перестороги крики
неба (грози),
Та ти не зізнаєшся
у провинах.
Поглянь на світ
інакшими очима,
Невже насправді в
тім існує віра,
Що у синцях твоя
сьогодні шкіра?
Без міри знов
наповнювалась міра,
А ще гріхом душа
твоя незрима.
Відчуй нарешті
сором і тривоги,
Почни з початку все
своє життя,
Бо завтра вже не
буде вороття,
Знайди у серці
щирість, каяття,
Тобі ж не обійтись
без допомоги.
|