Долоні мужа пестять не мене –
Химерну жрицю з присмаком шафранним,
Одвічну діву, відьму безталанну.
Хто клятву зрушив – кари не мине:
Зело зміїлось-лащилось сичанням.
Колхіди ніч бездонна і туманна –
Тоді в мені ярів чудним вогнем…
Каміння плит заковтує сліди,
Кривавить лоно, з горя спорожніле.
Ставрована, відторгнена, безсила,
Безумна я. Бездомна я. І ди-
ригує інша, ледве-що-дозріла
Так хижо білоперсо-стегнобіло,
Твоїм недбало мовленим: Іди!
Феміна, зранена в самиці шал,
Беззвучний рик судомно корчить тіло, –
Суцільний біль болючий. Обважніли
Камінно руки, серце і душа.
Фантомно вільна, сплакано-безкрила,
Підбитим птахом терпла і німіла…
А ти цього не бачив. Ти мовчав…
Я сонце світу виліплю навспак,
Злечу драконно-жаскою зорею,
І знищу всесвіт, створений тією, –
Не мною. І тобі помщуся так!
Коханки попіл інкрустуй в камею…
Настане час, "підбитий птах" воскресне І знов буде радіти з нових весен. Фантомно-вільний? Ні - душею й тілом, Думками й мріями вже вільний він є, вільний!
Оксаночко, чудові образи - Все чудово! Тільки треба сформувати строфи - Четверту строку кожної строфи з'єднати з п'ятою, адже ж Ви і так римуєте першу строку з останньою. Тоді зникне цей недоречний перенос і вірш набуде досконалого звучання! Тільки не гнівайтесь!!! Цьом-цьом!!!
справа в тім, що це я спеціально в кількох своїх віршах бавилась в риму з переносами) це ідея, як каже Оксана Яблонська, не нова і не моя, але мені імпонує ) а чого б я сердилась?) дякую, Аллочко;)
А я гадаю, що в Оксанки є своє власне обличчя у поезії, яке не варто підлаштовувати під "загальноприйняті" норми і правила. ЇЇ неповторний стиль - віддзеркалення її душі, навіщо ж його (стиль) штучно підлаштовувати під "норму" і спотворювати її Індивідуальність?...
і добре зробили, що висловили)я от тішуся, що зайшли і маєте враження. І чекаю як і позитивних вражень, так і запитань чи зауваг по суті... якби не зауваги свого часу на ПМ, в житті б не ризикнула видавати збірку - матеріал був сирим і непрофесійним. Це, що сюди кидаю, - більш-менш причесане, але завжди можна покращити при добрих порадах і порадниках) цьом!
якби Ви, пані Оксано, вирішили взятися за "крупну форму", на зразок трагедій Шекспіра чи поем Тараса Григоровича, думаю, не розчарувались би... і вже точно -- не розчарували б... отаке приватне враження моє...
якби Ви знали, яка я лінива...) кілька віршованих рядочків 2-3 рази на місяць - моя межа) але мені приємна така оцінка, дякую;)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що
та
у Вас 
0
