Вітер січневий полем, Творчих відлуння злетів, Сиве заметів море, Казка шкільних сонетів, Віденські теплі вальси, Київські вечори… Білі судомні пальці, Від нелюдської гри. Вітер сліпий волочить, Пасмами по землі, Де ви, мрійливі очі ? Там вони…у крові…
Не мала сил уже кричати, Лиш билась птахом на труні, Змарніла в страшнім горі мати, Дитинко моя! Боже, ні! A божий день сповзав по стінах, На чорне юрбище голів, І натовп сірий на колінах, Творив анафему без слів.
Одна спокута, спільна справа, Одна ідея, спільний хрест, Синів посталої держави, Багряно-чорний маніфест. І з неба струдженим вертепом, Вони ідуть в імлі до нас, Широким українським степом, Несуть зорю – дороговказ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
...і сумна-сумна мелодія... уривки спогадів...