Хто вив’язував рукавичку твого сьогоднішнього дня?
Неуважний ангелику, впустив шпицю і петлі розпустились навсібіч.
Рр.-раз! І великий «палець» перевернувся донизу: проблеми на роботі –
Потенційний тріумф став фіаско.
А ти працюй, дурепо, сліпай над своїм малюванням денно і нощно,
На роботі і дома, і на вікендах з коханим.
Це єдине, що ти вмієш.
Та чи і вмієш – питання.
Два-а! Сірувата ниточка «мізинця» збилась у збитошні вузлики:
Знову не поведеш доню роздивлятись метеликів у музеї –
Стрес випавучується мігренню.
Трри-и! Залишки вказівного «пальчика» тицяють у зламаний обцас улюбленого черевичка.
Захланна бруківка жадібна до тонких підборів.
Головне, джип вчасно загальмував.
Нема чого ревіти посеред вулиці!
Так соромно проходити повз хоспіс засмаглою і в блискучих пацьорках.
За прозорістю мережаних фіранок піщинки падають без надії на повторних шлях.
Ідеш навшпиньки босою.
Черевички в руках – не зрушити б тиші, що й вітер шанує.
Смирення незворотності.
Чоти-ири! Безіменний улюбленець Афродіти –
Жодної вцілілої петельки.
Просто згадуй, як тулилась до світлої сорочки в шафі зі знятою дверкою,
Творячи алюзію присутності,
Виповнюючись ніжністю,
Набираючи повні легені запаху.
Неуважний ангелику, краще б плів макраме, воно надійніше,
Бо з рукавички уцілів лишень середній палець.
І тоді зрозуміла:
Це ж її так гартують.
Усім негараздам присвячую залишок плетива!
Бо проект все ж стане тріумфом, хай ще зо два тижні без сну.
Тендітне різнобарв’я метеликів вичешу з доньчиних кіс,
І загадаємо одне веселкове бажання на двох:
Стати золотохвостими русалками.
Він все ж повертається,
Хоч і грубувато-зверхньо (бо так пасує дорослим хлопцям).
Хоч і під ранок..
…Поки повертається…
Ну а обцас…
Зрештою, не буває ідеальних рукавичок.
Навіть, якщо плести їх у парі з ангелами.
|