Рукавичка

Хто вив’язував рукавичку твого сьогоднішнього дня?

Неуважний ангелику, впустив шпицю і петлі розпустились навсібіч.

Рр.-раз! І великий «палець» перевернувся донизу: проблеми на роботі –

Потенційний тріумф став фіаско.

А ти працюй, дурепо, сліпай над своїм малюванням денно і нощно,

На роботі і дома, і на вікендах з коханим.

Це єдине, що ти вмієш.

Та чи і вмієш – питання.

Два-а! Сірувата ниточка «мізинця» збилась у збитошні вузлики:

Знову не поведеш доню роздивлятись метеликів у музеї –

Стрес випавучується мігренню.

Трри-и! Залишки вказівного «пальчика» тицяють у зламаний обцас улюбленого черевичка.

Захланна бруківка жадібна до тонких підборів.

Головне, джип вчасно загальмував.

Нема чого ревіти посеред вулиці!

Так соромно проходити повз хоспіс засмаглою і в блискучих пацьорках.

За прозорістю мережаних фіранок піщинки падають без надії на повторних шлях.

Ідеш навшпиньки босою.

Черевички в руках – не зрушити б тиші, що й вітер шанує.

Смирення незворотності.

Чоти-ири! Безіменний улюбленець Афродіти –

Жодної вцілілої петельки.

Просто згадуй, як тулилась до світлої сорочки в шафі зі знятою дверкою,

Творячи алюзію присутності,

Виповнюючись ніжністю,

Набираючи повні легені запаху.



Неуважний ангелику, краще б плів макраме, воно надійніше,

Бо з рукавички уцілів лишень середній палець.

І тоді зрозуміла:

Це ж її так гартують.

Усім негараздам присвячую залишок плетива!



Бо проект все ж стане тріумфом, хай ще зо два тижні без сну.

Тендітне різнобарв’я метеликів вичешу з доньчиних кіс,

І загадаємо одне веселкове бажання на двох:

Стати золотохвостими русалками.

Він все ж повертається,

Хоч і грубувато-зверхньо (бо так пасує дорослим хлопцям).

Хоч і під ранок..

…Поки повертається…



Ну а обцас…

Зрештою, не буває ідеальних рукавичок.

Навіть, якщо плести їх у парі з ангелами.