Навколо чорно-чорно. Не видно куди ступити крок. Хто поруч? Скільки їх? Не пізнати. Ні тепла. Ні дотику. Куди йти? Далеко ще? Довго? Часом виникає навіть питання «Навіщо?». Тоді хочеться зупинитися. Завмерти. Зникнути. І веде тільки страх, що доведеться залишитися тут на завжди. А якщо попереду все ж є світло? Час від часу можна наштовхнутися на щось гостре. Тоді пекучий біль сповільнює ходу. Важко і неуникно. А йти треба. Через пустку і невідомість прорізати шлах. Де мета? Темрява. Але що це? Звідки лунає мелодія? Жіночий голос дарує пісню. Незнану, але здається, що чув її колись давно,в часи гармонії і затишку. Щось таке рідне у розсипах кришталевих звуків. Хто наважився розірвати пастку тиші? І темрява вже не здається такою густою і порожньою. Хтось поруч. Хтось виведе, ви чаклує жадане світло. Та, що співає у темряві.
Ніби тихий задумливий роздум , і ніби нічого особливого нема , і особливої теми не можна знайти , але чи й треба шукати , чи може просто задуматися , що нас оточує , щоб справді темрява не огорнула нас ! Затишно , приємно , але треба уважати , щоб не напоротися на гострий ніж ворога ( я якось так зрозумів ) ! Надхнення вам !
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
