Мені приснилась вночі мама...
Мені приснилась вночі мама, Така красива і сумна… Мені так тепло в душі стало, Бо мами вже давно нема. У сні ліси були зелені, І ми як це було колись, Гуляли й по гриби ходили з нею, У гори піднімалися увись. А я хвалилась, що надбала, І двоє внуків в неї є, А мама все чомусь мовчала, А я все далі, про своє. Про хату, хату говорила, Про яку мрію, про свою, І по кімнатах я водила, Немов не в сні, а на яву. Скажу по правді, що з роками Бракує мами аж до сліз, І я щаслива, що у снах ми Спілкуємось як і колись. І цілу ніч я говорила, А зранку встала - мами нема, І я не знаю чи приснилось, Чи я придумала сама?!
Додав: mandarunka (15.11.2016)
| Автор: © Мандаринка
Розміщено на сторінці : Мандаринка
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1759 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя