(Не)ілюзорне

Не приходь до мене, Грею, не приходь.

Я чула, що був корабель і червоні вітрила,

Та я не пішла, я вже, знаєш, своє відходила.

І ти не запізно – це я, хай пробачить Господь,

Це я не зуміла, це я розучилася віри –

Не всім до снаги чудеса, молодий капітане.

Я раптом втомилася ждати на теплі зефіри.

Я просто, якою була, вже ніколи не стану.

І пусто, і гірко мені від такої поразки,

Так вірити двадцять років – це щось та й значить.

Я просто жила поза межами тої казки:

Замало ілюзій, щоб врешті не стала зряча.

*

І як колись – збираю дикі квіти

І бігаю в дощі без парасоль.

Які там журавлі? Мені би просто жити.

Ассоль померла. Хай живе Ассоль.