Якщо немає душі, то що так у грудях смокче,
Тягне додолу ницьма, коли заплювали очі?
Якщо немає богів, кому ці усі молитви,
До кого волає розпач, хапаючих в руки бритви?
Як вічність і щастя - міф, навіщо себе дурити,
В ілюзіях грати фарс, для чого життя дарити?
Гра в почуття – лиш гра, де програЮть обоє,
Варто хіба любить, щоб поділить обої?
Дружба по тридцять срібних, в спині ножі запеклі,
Може є кращий вихід, легше горіти в пеклі?
Звірі тепер ніжніші, риби мовчать більш любо,
Аніж дві третіх тих, хто цілувався в губи,
Вірність лишилась птАхам, міцність сім’ї – в комах,
Сходяться зрідка юрби лиш до чиїхось плах.
Тихо я став на площі, поруч одні «Айфони»,
Чорні заскельні очі, в вухах гучнії фони,
ВІрші читав уголос, марна ціна цим фразам,
Кинув копійок жменю, всі зупинились, разом…
| 
у Вас 
0
