Ранок

Чаклує чорна кава на столі,
Так, ніби ніч у чашці залишила
Краплину себе...
Губи п’ють її
І гіркий смак ночі –
Думки мої,
Летять до тебе.
Туди,
Де розлучив старий вокзал,
Моїх очей докору,
Твоїх – втому,
Туди, тихий голос пролунав:
“Скажи, чи пам’ятаєш, як казав,
Що ти ніколи не віддаш мене.
Нікому”.