РАНОК Чаклує чорна кава на столі, Так, ніби ніч у чашці залишила Краплину себе... Губи п’ють її І гіркий смак ночі – Думки мої, Летять до тебе. Туди, Де розлучив старий вокзал, Моїх очей докору, Твоїх – втому, Туди, тихий голос пролунав: “Скажи, чи пам’ятаєш, як казав, Що ти ніколи не віддаш мене. Нікому”.
|