Коли я пив пиво з Ісусом Хрестом, У брудній пивній навпроти вокзалу, Він все казав : « Давай з вином, Воно якраз йде до цього базару.» Він випросив мірку у Ліди за так, Позичили, скинулись і як завжди хватило, Та помаленьку полізли в «третяк», У надії по дорозі стрельнути на пиво. Зичнули, долізли та на асфальті, Розпили ту пляшку під давну розмову, Про сили небесні і проблеми статі, Зірки всюдисущі та чорну підкову. А Він, вже мокаючи хаєр в бокал, Казав : « Мені мало, давай ще бухнем, А тоді розповім, хто де літав, У вісні і як боротись із днем.» Я нагадав : « В нас грошей немає.» Він усміхнувся : « У нас завжди так, Підем до Марії, вона виганяє, Досить пристойний та дешевий первак. А мені вона на льє за спасибі, Мене вона називає сином, Але, по секрету відкриюсь тобі, Мене, як кажуть, знайшли під тином. Тоді вона, ще жила у селі, Красива була, якщо ми повірим, І не пила, як тепер усі, Та що говорити, підем краще візьмем.» А коли Він заснув, справді первак, Досить пристойний гонить Марія, Я Його відтягнув у кущі за «третяк», Та пішов блукати, мене ще кликала мрія.
|