Між нами рветься нитка Аріадни, Цей лабіринт уже не має сенсу. Щастя ти хотів собі нахабно, А я бажала ренесансу Для наших спільних мрій! Де алгоритм потрібний взяти, Щоб вузол, що зав’язав Гордій, Не рубать, а розв’язати? Мені одній не розшукати Причини нашого „скінчилось”! Тут, між цих старих колон, Я змушена блукати, Стрягнучи в піску, в якому ті зариті, І чекати, приречено чекати, Щоб вся споруда розвалилась! Не хочу, не можу більше Жити в грецьких міфах, Чекаючи від тебе сміху, (А, може, й гірше!) з усіх моїх віршів!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
