"СЛОВА ТВОЇ, МОВ ГОСТРИЙ НІЖ" Чому слова твої, мов гострий ніж,
Так ранять серце,так тривожать душу?
Чому завжди розгніваний мовчиш,
Та я на це всміхатись тільки мушу?
Лише вночі обличчя затулю
І волю дам своїм сльозам, невтішним.
Очей з жалю до ранку не стулю
І Богу шепочу: «Прости нас грішних
Чому слова твої, мов гострий ніж,
І холод у очах такий пекучий?
Ще більше раниш серце, як мовчиш,
Гірке твоє мовчання і болюче.
Я знаю, ти жалієш за усім,
За тими легковажними словами.
Минеться. Жаль, мов крапельки роси,
Впаде на щоки дрібними сльозами.
|