"СЛОВА ТВОЇ, МОВ ГОСТРИЙ НІЖ"

     "СЛОВА  ТВОЇ, МОВ ГОСТРИЙ НІЖ"                       Чому  слова  твої,  мов  гострий  ніж,

     Так  ранять  серце,так тривожать душу?

      Чому завжди розгніваний мовчиш,

      Та я на це всміхатись тільки мушу?

      Лише  вночі  обличчя  затулю

      І  волю  дам  своїм  сльозам,  невтішним. 

      Очей  з  жалю  до  ранку  не  стулю

      І  Богу  шепочу:  «Прости  нас  грішних

    Чому  слова  твої,  мов  гострий  ніж,

     І  холод  у  очах  такий  пекучий?

     Ще  більше  раниш  серце,  як  мовчиш,

      Гірке  твоє  мовчання  і  болюче.

      Я  знаю,  ти  жалієш  за  усім,

      За  тими  легковажними  словами.

       Минеться.  Жаль,  мов  крапельки  роси,

       Впаде  на  щоки  дрібними  сльозами.