Чому я край свій так люблю Де люд в скорботі пропадає, Де правда топиться в гною І сморід розпаду любові Сіре небо застилає,
Де жебраки копійчини не мають І громокряче чорний ворон пустоти, Що вбогі вірою тіла бездушні заповняє...
Де я живу, Де я в скорботі землю українську обіймаю, Навколішки у Бога долі кращої бажаю. Й нехай, за ту обітницю сконаю В сорочці латаній і праці чорній, Нехай...
Але я знаю, Ніхто не вкрає з мого серця Любові до Вкраїни, Мого краю... 11.04.1999
ЛІРНИК
Прокинувся і кинувся Шляхом битим нездоланним Вгору в небо, Вщерть до сонця, До світанку...
Біль роз'ятрив - Рану вічну, Та відчув одної миті, Як земля мене пустила в небо вільне, Де проміння, що крізь бурю Призначало зустріч світлу...
І здійснилось нездійснене, Нездоланне і бажане - Враз я птахом опинився, Що під хмари вільно крає, Дощ густий і буйний вітер, Що проміння розриває Гучним співом.
І летить від світла в поле - Там де січ шалена й рани, Там де стогін, смерть, страждання, Там де воля духу правди, Де правдиві здобувають, А дурні усе втрачають...
В тому полі, В травах битих, У очах іще відкритих, У зіницях не порваних Вільним птаством піднебесним - Я побачив ...смерть...
Ні, окраєць неба У очах тих був відчутний, Що безкрає, вільне, чисте... В них любов і нездоланність. То був лірник. Старець древній.
Та душа його палала, І слова лились по степу, Ліра ніжно награвала Все про волю, вітер, правду... Зід копитом вщерть побита. У крові в траві ті співи Серед тисяч нездоланних. Що їх душі запалають В небі чорнім - зірки ясні, І пошлють жаданий промінь До байдужих і погаслих.
Полечу у ніч й погляну Я у небо, там де зорі. І побачу, що у хащах Я страждаю й пропадаю. Та до світла прагну й розриваю Паростки брудного світу Ті що мене обплітають, Тягнуть в прірву, І благають Повернути очі світу, Душу, віру і світанок духу мого...
Не здолають.
Прорубаю я дорогу Шляхом тяжким і тернистим. Знов прокинусь, Знову кинусь Птахом вільним Вщерть до сонця... 12.03.1999
пeрший вiрш мeнi спoдoбався дужe,я б йoгo назвав "мoлитва за Україну".Tак як, Ви пoчали,тo ставлю вам висoкий бал!!!Рoманe,прoбуйтe написати прo щoсь будeннe.Бo всi пишуть прo"Україну у вoгнi".Вiтаю на нашoму сайтi!!!
За твори теж ставлю 5. Трохи не згоден з Любомиром щодо написання творів про буденність. У кожного поета повинні обов*язково такі вірші, бо це - наша реальність, сьогодення. Звичайно, не потрібно "зациклюватись" на такій поезії, а писати і про те добре і хороше (українську щирість, гостинність, гумор...), чим наділили нас пращури.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")