Крок за кроком ступаю у прірву
В темні хащі на ймення життя.
Та їм назва одна - небуття.
Там є лігво зміїних родів
І зчорнілі, примарні відбитки
Не людей... а рабів.
Язики майже всі там роздвоєні
У крові безвинних,
Роз'ятрюють рани незгоєні.
Це не життя.
Але та мізерна приблуда в буття
Не зіпсує картину
Відчайдушного болю і страждання за правду.
І мою. Незбагненну і вічну,
Душу мою...
4.04.1999
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
