<font size="2">Колись давно було повір'я, Що прийде лицар на її подвір'я. Минали роки щастя,болю, А дівчина прагнула на волю. Її краса була небесна, Розцвітала вона наче весна. Перед нею всі схилялись, Бо добротою та щирістю пишались </font> <font size="2"> Не бачила вона у життіі зла, Це для Миряни новизна. Якось у ліс пішла блукати, Чарівного лицаря зі снів своїх шукати. Там їй квіти доргу вказали І надію подарували. </font> <font size="2"> Обійшла вона майже всі країни, І відчула на собі суттєві зміни. Жорстокість вбивала, Адже принцеса її ніколи не знала </font> <font size="2"> З самого малку красуня зростала у прекрасному замку. Там у неї були росяні світанки І чудові,незабутні ранки. </font> <font size="2"> З кожної несправедливості Миряна позбувалася милості. Коли бачила насилля, Забувала про своє весілля... </font> <font size="2"> Серце камнем стало, Погляд льодом омивало. Усмішка пропала, А її душа ридала. Дзеркальна вода стала для неї,як нагода Потрапити у нове буття І там знайти своє життя. Вона втікла у забуття, Бо не зустріла гарне майбуття!!!</font>
|