БУЛО
Пересипали з пустого в порожнє. Ти - кричав. Я - дивилась крізь скло, Оглядались на нас перехожі, Ти – кипів. Я сміялась. Було... Снували між листя опалого, Я промерзла й хотіла в тепло. Крім нас, лиш зорі не спали. Це, мабуть, не з нами було... Нам їхать потрібно додому- Обрій горів над селом. Від суму напала оскома І плакало наше Було. Малювала розірвані кола. Цілувала гаряче чоло. Ти курив заспокійливі смоли. Я дбайливо стирала Було.
Додав: Stratovych (19.04.2008)
| Автор: © Оля Стратович
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую за тонке розуміння задуму!
virchi : Мені здається найсильнішим останній рядок: «Кат із катів!» Він звучить як видих, після якого вже нічого не скажеш. virchi : Моя вам порада: жити . І не залишатися сам на сам із цими думками.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА