БУЛО
Пересипали з пустого в порожнє. Ти - кричав. Я - дивилась крізь скло, Оглядались на нас перехожі, Ти – кипів. Я сміялась. Було... Снували між листя опалого, Я промерзла й хотіла в тепло. Крім нас, лиш зорі не спали. Це, мабуть, не з нами було... Нам їхать потрібно додому- Обрій горів над селом. Від суму напала оскома І плакало наше Було. Малювала розірвані кола. Цілувала гаряче чоло. Ти курив заспокійливі смоли. Я дбайливо стирала Було.
Додав: Stratovych (19.04.2008)
| Автор: © Оля Стратович
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА