БУЛО
Пересипали з пустого в порожнє. Ти - кричав. Я - дивилась крізь скло, Оглядались на нас перехожі, Ти – кипів. Я сміялась. Було... Снували між листя опалого, Я промерзла й хотіла в тепло. Крім нас, лиш зорі не спали. Це, мабуть, не з нами було... Нам їхать потрібно додому- Обрій горів над селом. Від суму напала оскома І плакало наше Було. Малювала розірвані кола. Цілувала гаряче чоло. Ти курив заспокійливі смоли. Я дбайливо стирала Було.
Додав: Stratovych (19.04.2008)
| Автор: © Оля Стратович
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА