Знаєте, хнюпити носа у такий день - це чистісіньке нахабство просякнуте непересічним блюзнірством. Ще б пак, вдавати з себе розманіженого неоціненого лірика, коли вже цілісіньких п'ятнадцять годин чути гупання світлозелених кедів нової весни - це згідно з кодексом мрійника, як мінімум, адміністративне порушення, за яке во всім статтям виписується добровільно-примусове викормлення вітамінами, хоча б короткотривалої, радості. Зовсім скоро ми обтрусимо останню лупу зимового морозу з голови нашого скульпуозного настрою аби вдягнути запашний вінок нерозквітлих пуп'янків лісової папороті. І стрімко вриватимуться у загальну субординацію когорти свіжонамальованих Нявок, Русалок, Лісовиків і Мольфарів. От тільки кого з них ми загадаєо запросити на чашечку поетичного зілля - діло за нами.
