Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Ср, 24.04.2024, 11:06
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Новини та статті - культура [345]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [798]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [212]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [153]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [28]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [22]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [79]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 215

Вірші Бойко Станіслава та Білозєрського Володимира - Новий дизайн

Бойко Станіслав родом з Дніпропетровської області. Проживає у місті Дніпродзержинськ. Ось його адреса поетичної сторінки:

Бойко Станіслав

Володимир Білозєрський Білозєрський Володимир народився, живе і працює у місті Житомир. Володимир - автор декілька російськомовних поетичних збірок та багатьох публікацій у періодиці. На сайті "Анумо знову віршувать!" опубліковані україномовні вірші.

Ось вибране з творів цих поетів:

Блуква (уривок)
Широке плесо. Степова ріка,
Що у народі споконвік зовуть Сурою.
Дівчина, мов вербиченька гнучка
Стоїть, схиливши коси над водою.
Чи то, стомившися від довгої ходи,
На самому обриві зупинилась,
Чи то злякалась темної води?
Чи то в останній раз вона молилась?
Ще небо не звільнилось від заграв
Липневої української ночі.
І блідий місяць лагідно втирав
Гіркі, заплакані дівочі очі.

„Ой чом милий не прийшов,
Я ж його чекала!” –
Через сльози дівчинонька
Сумно промовляла.
„Може, стежки не знайшов?
А може, у гаї
Іншу вже собі знайшов,
Другую кохає?
І у мене відбира
Його чужа врода?
То ж, візьми мене, Сура,
До себе у воду!
Краще ляжу в домовину!” –
Та сама не знала,
Що в недобрую годину
Того побажала.
Крок ступила... І в ту ж мить
На високій кручі
Вже не дівчина стоїть,
А верба плакуча.
Сніп зелених довгих кіс
До води схилила,
Зливою прозорих сліз
Землю окропила.
Висихають рясні сльози,
Мов гірка омана,
І у полі при дорозі
Стеляться туманом...

***
Недовго літо вирувало:
Купала, та невдовзі Спас
Прийшов небажаним фіналом
Того, що зігрівало нас.
Заграва згасла промениста,
Кружляє метушливий вир –
То вітер грає падолистом,
Жбурляє золото у двір,
Забувши про від’ємне сальдо...
Туман ширяє, хоч блідий,
Та шпальти сірого асфальту
Перефарбує на рудий.

Поволі, наче крадькома,
Іде за осінню зима.
Приємного Вам перегляду!!!

Опубліковано: virchi



Коментарів: 3
avatar
0
1 iv-ann • 16:30, 29.08.2015 [Лінк на твір]
Життя - це спогад за минулим , та памяттю народ живе !
avatar
1
2 spydut • 11:55, 04.07.2021 [Лінк на твір]
Відходять люди але мить продовжує життя в віршах чи спогадах чи просто творах , що ми творили у житті то люди словом пригадають , то ж відтворити треба мить у праці так , щоб лиш добром нас у майбутньому ще люди пригадали . Ми ж творимо життя не тільки словом а й руками відтворюючи мить власним життям продовжуючи в праці , в дітях що колись і нас плодами щастя пригадають ...
avatar
0
3 virchi • 16:18, 23.07.2021 [Лінк на твір]
Маєте рацію. 
Поки нас пам'ятатимуть, поки ми житимемо!

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz