Ігор Зиновійович Павлюк – письменник, науковець. Кандидат філологічних наук. Лауреат всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, Міжнародної літературної премії „Тріумф”.
Народився в селі Ужова Рожищенського району на Волині 1 січня 1967 року.
Ігор Павлюк – автор до 300 публікацій у періодиці, наукових збірниках та 18 окремих книг.  Інтернет адреса його з-х поетичних збірок Раджу усім прочитити ліричні, філософські вірші. Для Вашої зацікавленості пропоную декілька у цій добірці новин: ПРОРОК Де той, хто вдарить райськими дверми,
Великим серцем пекло відсторонить?!
Проріже час із птицями й людьми,
М'який, мов хліб, мов камінь, – безборонний. Його волосся травами росте,
А нерви сиві, як поетів очі.
Як прийде він, ви скажете: "Не те!
Той хрест в долоню вбито не пророчо... Коли багатств для себе не бере,
То як для нас їх відвоює в інших?!"
Так – неба синь під корами дерев.
Так – з тіл душі летять останні вірші. Так із літами глибшає любов...
Несправжнє – всохне, справжнє – плодоносить.
Життя – весна: зацвів – і відійшов...
Пророків завжди ж згадують під осінь. МОРСЬКА ЕЛЕГІЯ Вогкі зорі, червоні свічі...
Трави моря в косі твоїй.
На фарфоровому обличчі
Промінь космосу сам не свій. Я засію тебе пісками
В час незбутого сну води.
Розхвилюється теплий камінь,
Пригадавши сліпі сліди. Чи для нас ресторанна радість
І з очима котів журба?..
Справжні вірші по-виноградному
На солоних хрустять губах. Ми умиті вогнем світання, –
Чи випадок, чи задум чар?
Парус біло просив повстання
У червоного воску хмар. Мов багаття, шуміло море...
В напівсні усміхався біль.
Нас не стане...
Не стане горя...
Тільки космосу чорна сіль. ***
Синє молоко мого світання...
Полиновий голос журавля.
Так от від повстання до повстання
І живу, приспавши переляк. Так от, як важка сльоза по крилах,
Потерплю як всі, хто переміг...
Сіли. Тихо, мовчки закурили,
Мов перед Дорогою доріг. Зліва церква, справа торговище,
Далі, далі цвинтар на горі...
Тільки те, що смертне, те і вічне,
Ці от руки.... ті он снігурі. П’яна весняна вода і коні
Срібні-срібні мов роса кипить.
Дід і баба наче на іконі.
Далі космос... те, що не купить...
| 
0