| Перейти/повернутися на головну сторінку поезії Віталія Перейти на сторінку обговорення (ФОРУМ) поезії Віталія Круглова Круглов Віталій Вікторович народився 6 листопада 1970 року в смт. Золочів Харківської області. За освітою інженер-будівельник.  Учасник всеукраїнських семінарів молодих письменників. Друкувався у журналах «Слобожанщина», «Березіль», «Дзвін», обласній, республіканській пресі, колективних збірниках молодих харківських літераторів, збірнику «Гранослов» (Київ). Дипломант щорічного Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов-2000». Автор збірок поезій «Слова на віконному склі», «Безпритульні сніги» (Х., Крок, 2000, 2001) та у співавторстві збірки «Понад шляхом» (Х., Крок, 2002). ***
Коли проллється світ на світ,
і світло спробує спинити
в оце життя далеке від
всього, чого подіти ніде.
Дивитись в очі більше ніж...
Тримати руку надто довго.
Цей трепет і тривання між
самим собою, небом, Богом.
Неабсолютність сподівань,
аби прожити день до ночі.
Чого чекаєш, тим і стань
і повертатись не захочеш.
Так непомічено пішов
до нечіткого горизонту.
А світ, захований в мішок,
всього лиш незнайомий контур. *** А я досі живу, хоч життя розсмішило до смерті.
Постирало сліди, і дивуєшся часом собі –
наче й досить сезонів, пасатів, дощів, коловерті,
аби зціпило зуби, аби у дві дірки сопів.
Понаїхали, кажуть, а інші – таки повтікали.
Тільки десь непомітний лишається слід угорі
схожий з листям кленовим – відбитки сумні п’ятипалі.
А я цій Україні доріс усього до колін.
Де тепер пожуритись – навкруг віртуальна місцевість,
ні свого, ні чужого, ні слова лихого у слід.
А на цьому маршруті ти вийдеш на власній кінцевій,
аби те, що смішило, таки роздивитись як слід. Приємного Вам перегляду творів Харківського поета Віталія Круглова!
| 
0