Початок навчального року (що? де? коли?)

Після закінчення навчального року в Італії, ще ніхто не знає, коли почнеться новий... Для чого перейматися, ажде попереду літо, море і три місяці відпочинку від школи... А чи це справді так? Якщо українським дітям дають список творів із позакласного читання: хочеш – читай, а не хочеш – то вже й так обійдеться, то італійським дітям дають завдання на літо. Для цього батьки повині купити спеціальні книжки із завданнями, де для кожного предмету є свій розділ. Скажу чесно – мені жаль цих діток, бо ті, яким навчання дається легко, можуть виконати усі вправи і задачі за місяць, якщо добре постараються, а ті, які були слабенькими у школі, вважають таке завдання непосильним, тому не всі й переймаються. Це проблема також і для батьків: адже треба контролювати дитину, допомагати їй, брати книжки із собою у відпустку. Мій син розтягував завдання на два місяці: присвячував по годині у день на виконання. Брали ми його із собою, коли летіли у відпустку до бабусі, адже там немає Інтернету, тому часу було більше.

Точну дату початку навчального року призначають улітку, кожен регіон має свій день. Цього року ми ідемо до школи 14 вересня, у минулому році пішли 8-го. Ніякого святкування і квітів – звичайний робочий день для дітей і вчителів. Біля зачинених дверей школи збираються батьки і діти, за п»ятнадцять хвилин до дзвінка виходить директор і вітає усіх із початком занять. Ще з липня на скляних дверях висять списки першокласників, де зазначено у яку секцію вони потрапили: А, В, С... Кожен вчитель забирає своїх дітей до класу. Крига скресла.

Початкова школа і середня розміщені окремо. Перший період, «елементаре» продовжується 5 років. У нашому регіоні до першого класу ідуть дітки, яким до 31 грудня поточного року виповниться 6 років.

Через п»ять років вони закінчують початкову школу і йдуть до середньої – «школа медіа». Якщо у дитини спитаєш, у якому класі навчається, то вона відповість: «Я навчаюся у третьому класі середньої школи», точніше - у восьмому класі. Після восьмирічного циклу і здачі екзаменів, перед учнями стоїть вибір: вступати до ліцею чи до інституту (нашого технікуму), де вчаться ще п»ять років.

Ніяких випускних вечорів тут не існує. Батьківський комітет класу замовляє скромну вечерю в ресторані, куди запрошують вчителів, дітей і батьків. Цього року закінчив школу мій син, усі ходили у піцерію, і дуже здивувало, що деякі батьки після останньої зустрічі були незадоволені тим, що треба здавати гроші на квіти вчителям.

Вступ до середніх навчальних закладів не потребує ніяких екзаменів, достатньо заплатити за навчання (у середньому це 100 євро) і купити книжки (ще 300 євро). Якщо учневі такий профіль навчання непосильний, то його залишають на другий рік. Після двох повторених років потрібно міняти профіль, тому що такий рід навчальних дисциплін не для цієї дитини. Буває, що студенти просто не хочуть вчитися (це не диво й для українських учнів). Ліцеї не дають професійної кваліфіки, тому після іх закінчення треба вступати до університету. А от після інституту (нашого технікуму) студент отримує професію, тут у наш час тяжко знайти роботу. Деяких новоспечених спеціалістів запрошують на підприємства, відбираючи за найкращими результатами навчання.

Для мене, як вчительки, перше вересня завжди залишається святом, хоч тепер і без квітів... Тому вітаю усіх вчителів, батьків і учнів із початком навчального року. Нехай вам усе удається!