МАМО, НЕ СТРАШНО ВПАСТИ - ГІРШЕ, КОЛИ ПРОСПАВ !!! (Світлій пам'яті загиблим за Україну)
Мамо, я не вернусь, Я до кінця тут буду, В моїх роздертих грудях час зупиняє плин... Знаєш, ця смерть комусь Правди уроком буде, Вірю, діждеться Суду кат, що мене убив!
Мамо, страху нема - Страшно лише убивцям, Зло їх спотворить лиця, наче гіркий дурман, Довго їм ця зима Буде кривава сниться Спалахом блискавиці. Мамо, їх жде пітьма!
Рідна моя, не плач, Жде на катів розплата, Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим, Спалимо геть до тла На волелюбних ватрах Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди!
Мамо, прости мені, Як пробачала часто, Знаєш, не страшно впасти, гірше - коли проспав Мить для звитяг борні... Мамо, мій обрій гасне, Я відчуваю ласку світлих очей Христа...
ЦАР БЕЗ МІЗКІВ............ Відшукати слово влучне - Непроста задача: Цар без мізків жити учить, Нарід гірко плаче. Чи то ми були безтямні, Що ТАКЕ обрали? Нині нами "вправно править" Те, що шапки крало. Щойно вчора на параші "Воссідав" пройдисвіт - Нині прагне всім "покращень", Аж нагайка свище.
Доки буде замість мізків У царів полова - Чорний хліб прийдеться їсти, Вмочений у крові. Доки буде замість честі Унітаз в "гаранта" - Жити нам, немов під пресом, Втиснутим між ґрати. Доки схочем продаватись За дешеву гречку - Зможуть дерти супостати Шкури з нас овечі...
Хто літає надвисоко - Часто низько пада. Досить нам сумних уроків І катів при владі !!!
КРИВЕ ЗАДЗЕРКАЛЛЯ Криве задзеркалля - Сьогоднішній день, На брата шакалом Брат рідний іде. Спиваєм отруту З “батьківських” долонь, Як м’яту чи руту… О, Боже, боронь! - З такими хрестами Ввійти в майбуття, Де сіють вустами Облуди бур’ян, Де вертить Законом Братва з паханом, Де чорт з-за ікони Нам крутить кіно… Давно вже блукаєм, Немов навмання, Своїми руками Копаємо ям, Ждемо подарунків, Мов діти, під стіл, Натомість – лиш трунки Нам сипе “престіл”. Ніхто й крихти хліба Дарма не дає, Бо “цар” наш – негідник, Власть кров нашу п’є, Дре з люду три шкіри І сіє лиш страх, Лютіша від звіра – Веде нас до плах…
Криве задзеркалля - Тут сльози, мов град, Під хижим оскалом Сховався Пилат, Під маскою носить Він монстра злий лик, Ламає нам кості І плодить калік. Земля попелищем Зробилася вся, Збагнули ми - нищить Потвора нас ця, Впивається кров’ю Невинних дітей, Під ночі покровом Плюндрує святе…
Пірнемо в історій Буремний потік: Моральним потворам - Лиш куля є лік!
ДЕ НАШ ВАШИНГТОН ??? Кривавим туманом наосліп йдемо, Облом за обломом, лукавство промов, Пусті обіцянки летять, наче град, Щоб знову на ранок новий маскарад.
Вростають у совість ці маски ганьби, В тенета ще ловлять частину юрби. Знецінене слово, як, власне, й життя, Під ночі покровом хтось люд розіп'яв.
Втомились облуду спивати щодень, Служити приблуді, що в прірву веде... Вже час обирати таких вожаків, Щоб рвалися ґрати навіки віків.
У димі Майдану десь ходить Герой, Омитий вогнями, що страх свій зборов, Для кого Вкраїна є понад усе, Хто з гідністю сина стяг Волі несе.
Вдивляємось в лиця, питаєм: "Ти хто? Де гідності лицар, де наш Вашингтон???"
ВСІ НЕГАРАЗДИ ВІД... ЕКСТРЕМІСТІВ ("Ні екстремізму і радикалізму". Віктор Янукович) Студенти з палками - страшна загроза, Баби з качалками - країни сльози, Отці з молебнами - агенти вражі, Куди ж дорогу народу вкажуть? Всі негаразди - від екстремістів: Бюджет дірявий, нема що їсти, Усе гуцули, оті з Говерли, На беркут з друшляком чомусь поперли...
Чи не затямиш, що вже дістало: Цар з унітазом, його васали, Дістали злидні і обіцянки, Кругленькі суми в заморських банках, Кравчук-зараза та злодій-Кучма, Які нас жити донині учать, Отці нерідні, але хронічні, Що родять лихо патологічне, Оці месії з бандитським рилом Собі подібних тут наплодили, Що плач не чують і сліз не бачать, Народ лінчують, хвости собачі...
Я вийду з дрином проти тирана, Бо в серці дири, душа у ранах, Страхам не хочу дивитись в очі, Брехню ковтати, що пси торочать. Я - не політик, у їхніх п`єсах Не чую правди, не бачу сенсу. Були Сократи і Соломони, Тепер іудство все при погонах, Всі при посадах пустоголові Незгоду сіють, немов полову.
Тому і палки, тому і вила, Тому й старенька в друшляк оділась, А у Шевченка на його кручах Хмурніють брови і жили рвуться... Росте в нас сила несамовита, Вбивали тіло - та дух не вбити !!!
0