Е́мма Іва́нівна Андіє́вська (*19 березня 1931, Сталіно, нині Донецьк) — українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму.
Журнал «Сучасність» № 7 , липень 1961 р
ЕММА АНДІЄВСЬКА
ЗМІНА ПОГОДИ
Кільчаткою весь зір хоронить , Полощеться на стружки з ягід . В розкриті грозові хороми Туман , в колодках , обгорілий , В повітрі вимигтівши ями , На мить у потойбічне вяне ; Підводиться , і плину ворох , На поспіх сплетений із півня , Проломлюється в кожний порух , В клітину кожну , як запілля , І , мов цього було замало , Довалює , що не упало ; Туман …
Багато авторів , (поетів) , користуються тільки класичною поезією , і навіть в чорнових примірниках , тобто в своїх творчих кабінетах , нітрохи не пробують відійти від класичних розмірів , ритмів , рифм , римування і т.д. А головне класично ясних зміст , а тут… Спробуй но з першого чи з другогу разочку у всьому розібратися , та ні … даремненько … Треба дуже глибоко задуматися , бо скільки тут і почуттів , і різних підводних слів , а головне в змісті повно ніби неясності , але лише поверхово читаючи це можна визначити , а поезія – це глибока філософія , Біблія – це глибоко філософський твір , поезія захоплюючої думки , часто з такими підвалинами серед простих ніби слів . Треба вчитися глибокому розумінні.
Васи́ль Нау́мович Басара́ба (нар. 19 березня 1948 року, с. Біла Криниця, Рівненського району на Рівненщині) — поет, журналіст, краєзнавець. Член Національної спілки письменників України.
Василь Басараба
"Горинь"
Моя ріка, незвідано глибока, - Не тільки плин і не лише вода: Мені всі дні твій погляд синьоокий Бентежно так у долю загляда. Тут, на твоєму березі квітчастім, Де всі недолі — кволі і малі, Я стільки років думаю про щастя. Моє і наше, й нашої землі. Я стільки років не минаю болю, Вбираю все - від космосу до трав. В народній долі бачу свою долю Як хвилю цю у величі Дніпра. Ця течія крізь дні і через далі, В мороз і спеку, темінь і туман Але на дні лишаються печалі І чиста хвиля повнить океан. Не вицвітуть Волині очі сині І не засне ця вічна течія... Мій син стоїть на березі Горині Отак, як я, і там, де я стояв.
Поети нашої землі , їх скільки є , а скільки ще забутих , то треба памятати нам за них , за тих живих , за тих що вже заснули .
0