Макси́м Таде́йович Ри́льський (*7 (19) березня 1895, Київ — †24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України. 19 березня
Наведу цитати з творів академіка , поета М.Рильського • Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. («Мова», 1956)[1] • У світі найкраще — визволення крик. • Хто поверне в рабство ту країну, Де стяг свободи затрепетав? • Є сотня мов, а правда лиш одна. • Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні… • Викладати мову — це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови. • Вміє розставатись той, хто вмів любить. • Коли зійдеться три українці, то це вже хор. • І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували. • Гордість — велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності. • Куди приходить мода, там умирає муза. Яке ще там у біса горе, Коли серця у нас живі? • Хай сміються з нас, глузують — Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже. • Спи, брате дорогий, товаришу і сину! Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну. • Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих, — рідна мова… • Моя Батьківщина — це поле без меж… Моя Батьківщина не знає — «назад»! Вперед її кроки. • Коли слова для тебе — грище, Звукосполучення нове, — Тебе народ, суддя найвищий, Марнописателем назве. • Немає мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово — це перлина. • О пісне! Від народу кров і плоть… Тебе ніхто не може побороть… • Кожне серце Має інший ритм одмінний, Інший біль і іншу радість, Інший стук і іншу кров… • Безсмертя — хто поставить на коліна? Нове життя нового прагне слова. • Чим більший поет, тим глибші корені його творчості. • Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії. • Особисте щастя залежить від щастя народу. • Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література. • Поет — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю… • Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар. • Література й народна поезія — рідні сестри, що вза-ємно збагачуються… • Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь. • Щасливий воїн, що во ім'я миру Свою підносить бойову сокиру, Во ім'я правди кривду тне з плеча!
Народився Марко Вороний (1904, м.Чернігів – 1937) - український поет. Автор книг для дітей, збірки віршів «Форвард». Для мене маловідомий поет , але кожне українське слово так необхідне для українця , треба вивчати
ВІЗІЯ
Я раз лежав . Спокійна течія Несла вгорі золотосяйні хмари … Коли здалось – мов у глухів ударі , Блакить розкрилась і стряслась земля ! Як божевільна , мрія палія , Палала сфера . Огняні примари І в спеці шкіра тріскалась моя . І я побачив : неслась земна куля Серед пекельного того розгулля У хорі незчисленному планет . Зотліло вже в страшнім огні свободи : Гляділо сонце лиш в холодні води І диски місяців , як мідь монет .
Цікаві порівняннячка , цікаві образи , кажуть якщо починати , то з класиків , з початку , щоб збагнути себе і як далі творити.
0