Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пт, 26.04.2024, 01:06
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Новини та статті - культура [345]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [798]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [212]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [153]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [28]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [22]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [79]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Григо́рій Проко́пович Бідня́к (*21 березня 1933, Марганець) — український поет. Заслужений працівник культури України.
Уривок вірша
Батько і мати – два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло.
Батько і мати – у долі дитячій
Тільки, щоб щастя з ними було.
-=================================
Євге́н Петро́вич Гуди́ма (21 березня 1941 року, с. Крупець, Радивилівського району, Рівненської області) — педагог, поет, громадський діяч.
Один з віршів поета

Євген ГУДИМА

МАГІЧНЕ ДЖЕРЕЛО

Під синім небом України
І на землі її святій
Мого народу пісня лине,
Як свідок долі і подій.
У ній співають ріки й гори,
Метуть сніги і квітне гай,
У ній тече рікою горе
І радість ллється через край.
З нею орали і косили,
Не раз підводились з колін,
Вона подвоювала сили,
Коли лунав на сполох дзвін.
В ній чути свист каміння з пращі,
Що сиплеться на ворогів,
У ній живе мій давній пра¬щур
З часів язичницьких богів.
В ній відчай, змішаний з журбою,
Несуть за море журавлі,
У ній в бою під Пляшевою
Дзвенять освячені шаблі.
Вона лунала у Сибірах,
На Колимі, на Соловках,
І навіть там вселяла віру,
Що нелюдів чекає крах.
Вона в діаспорі лунає
Вже на мільйони голосів.
Настане час – і поскидає
Всіх, хто на шию людям сів.
У ній співає край мій отчий
Устами прадідів, батьків.
Душа народу в ній клекоче
Впродовж віків, впродовж віків.
Її карали і вбивали,
Та вона все пережила
І гордо знову випливала
Із вікового джерела.
Воно цілюще і магічне,
Бо б’є на небі – там, де рай.
І буде бити воно вічно
З душі Марусеньки Чурай.
З душ Кобзарів, святих і чистих,
І відчайдухів-козаків.
Простих музик сільських троїстих .
Струмітиме вовік-віків.
Вплете в косу батьківську мову,
Калини цвіт, спів солов’я,
Козацьку вдачу гонорову…
І заспіває вся сім’я.
Щоб під трембіту і цимбали,
Що чують кожен порух рук
Вся Україна заспівала,
Як Володимир Івасюк.
Щоб магія не обірвалась,
Вдивлялась в душі з дальніх зір.
Навіки з нами щоб зостались
І Яремчук, і Білозір.
Нас б’ють із Заходу, зі Сходу,
По мові цілять, по піснях.
Вони ж безсмертні у народу,
Потуги ці чекає крах.
Бо душі тих, котрі на небі,
Серця запалюють вогнем.
За мову й пісню битись треба,
Допоки на землі живем!
-=---------------------------------------------------------------
Васи́ль Петро́вич Гу́сті (*21 березня 1951, Королево) — український прозаїк, поет, перекладач.
Уривки з поезій
Тільки б гідно до межі дійшов я,
Честь свою зберігши, душу й плоть,
І доніс свій хрест з любов'ю
До межі, що визначив Господь.
===========
Думку ще одну
Коли поет уже в зеніті –
То ніщо йому
Ніде не байдуже на світі...
===============--
Васи́ль Андрі́йович Марсю́к (21 березня 1938, м. Мар'їнка, Донецька область, Україна) — український письменник, поет, публіцист.
ОДА ДНІПРОВІ
Спливають рікою останні льоди,
і човен на веслах від берега диба.
Для когось Дніпро — це багато води,
для когось — ковбаня, де ловиться риба.
Я рідко хвалився, що я — патріот,
ще рідше я скиглив, що гнаний, забутий.
Для мене Дніпро — український народ,
то скутий льодами, то греблями скутий.
Не раз я співав про вселенське добро
і кликав не раз довгождане скресання,
а наче уперше я бачу Дніпро,
його повеневе повстання.
Весна! І потокам нема загород,
немає сьогодні, не буде й вовіки.
Зливайтеся, люди, в єдиний народ!
Зливайтесь в одну, переповнені ріки!
28.10.2000 р
-=-----------------------------------------------------------
Радзівілов Дмитро Ігорович (нар. 21.03.1995) — молодий український поет, автор понад 15 віршів, Багаторазовий переможець конкурсу авторів віршованої поезії «Поетичний вернісаж». Пише вірші на українській та на російській мовах.
-=-------------------------------------------
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann



Коментарів: 1
avatar
0
1 karas • 09:05, 21.03.2015 [Лінк на твір]
Зберігаючи у серці думки , які линуть із інших душ , ми вивчаємо себе , і розуміємо всесвіт ...

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz