Євгенія «Джен» Баранова (26 березня 1987) — українська російськомовна поетеса, прозаїк.
Один з творів авторки
Бар "Инжир"
Убежище святых и пьяных с кирпичной кладкою стены. Мне одиноко, как Татьяне в Онегина забредшей сны. (Девичник в обществе кальяна. Смешно взлетают пузырьки). Я одинока, как Татьяна! – незаживленный Арлекин. Какая недолга, какая игра божественных щедрот! Лишь рифмы тонкие растают и чудо чудное взойдет, как я взнесусь пушистым пеплом, коротким всполохом ружья... Шаги по солнцу, бег по беглым – худая, маленькая я.
Степа́н Євста́хійович Сапеля́к (*26 березня 1951, за паспортними даними — 1952, село Росохач Чортківського району Тернопільської області — †1 лютого 2012) — український поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, правозахисник, громадський діяч. Учасник «росохацької групи». Член Національної спілки письменників України (1991), міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської спілки (1987).
Уривки творчості
Слово, хлібино моя... мій ти Покуть... Слово, всевидо моє злотодзвонне... Будь вознесенне у вись надвисоку Духом потойсвітнім, ще й первомовним.
(Степан САПЕЛЯК. Слово про мову...) -=---------------- Хатино рідна. Рідний доме... Мої це входини... Воздай.... Хоча б цим соняхом в поклоні Святу скорботну благодать. Бо ще живу. Хоча і прийшлий. Ось скриня тут - ще родова. І голос давній ще з узвишшя Мені минуще поверта... ( із циклу "Це титло слова родове") -==========---------- Куди Вкраїно?.. Озирнись на небо. Немає нас. Ні тут. Ні там. Ніде. Нема. Нема. Ми знову безіменні. Ми знов не ми. Не наші ніч і день. Не наші мальви. Ржа перед очима. І гетьманська хода. Невольником іде. Вся в темноті. Без шаблі і Вітчизни. ("Мазепа")
Леоні́д Ники́форович Терехович (26 березня 1941, Кучинівка — 22 серпня 1992, Кучинівка, Щорського району Чернігівської області) — український поет.
З творчості поета
АВЕ, МАРІЯ!
Долаючи всі перешкоди та межi, злітає мелодія-мрiя, і серце німіє від щирої меси «Аве, Марія!» Аве, Маріє!.. І чесною жінкою, і чистою матір’ю Божою життя на землі розправляєш обжинками над нашими болями. Бо час промине і за щемними муками зросте колискова надія, проллється над світом мелодія музики «Аве, Марія!» Над нашими болями, нашими долями встає твоє ім’я ласкаве, щоб душі зігріти надіями добрими... Аве, Марія! Аве! 1990 р.
0