Стельмах Віктор Анатолійович (* 28 березня 1950, м. Володимир-Волинський, Волинська область) — український поет, Член Національної спілки письменників України з 2007 року. Голова ревізійної комісії Одеської обласної організаціії НСПУ.
-=====================-----------------------
Валенти́на Петрі́вна Сторожу́к (Буздиган) * 1966, с. Білашки, Вінницька область — поетеса, прозаїк, дитяча письменниця, фольклористка, краєзнавець.
Олексій (Олекса) Петрович Варавва (також Варава; псевдоніми — Олекса Кобець, Олексій Воронин) (* 29 березня 1882, с. Лазірці, Канівського району Черкаської області —† 5 вересня 1967, м. Боффало, Нью-Йорк) — український письменник, поет і редактор, член Об'єднання українських письменників «Слово».
-================================================
Во́львач Марі́я Степа́нівна (псевдонім — Мару́ся Вольвачі́вна; *17 (29) березня 1841, село Черемушна Валківського повіту Харківської губернії — †близько 1910) — українська поетеса, письменниця, громадсько-культурна діячка. Про неї відомо небагато. Перші вірші та п'єси складала подумки, бо не вміла читати і писати. Дослідники досі гадають, що саме спонукало її до літературної творчості — порада історика Дмитра Багалія, який розпізнав у дівчині хист, редагував та готував до друку її вірші, чи пророцтво захожого ченця про те, що їй судилося стати письменницею. Її творчість високо оцінили також Борис Грінченко, Микола Сумцов та Іван Франко[1]. Перші поезії були надруковані, коли жінці виповнилося 46 років.
Україна – моє життя, бо я кохаю серцем і душею любу Україну, і гірко мені дивитись на неї, що вона рік за роком утрачає своє рідне, що так серцю миле». (Із листа Марусі Вольвачівни до Б. Грінченка)
Уривок вірша «ЗРАДА ДІВЧИНІ»
Ой де тої правди певної шукати, Кому своє щире серденько віддати? Ой до кого тихо головой схилюся. До кого серденьком міцно пригорнуся? Кохала козака щиро та ще й дуже. А він підневидів, кинув та й байдуже. Кинув козак, кинув – із якої ради? Насміявся з мене і не дав поради. Не судіть, сусіди, що зі мною буде, Болить моє серце, та не знають люди. Ой, тяжко та важко, не маю вже й мочі, І світ той нелюбий, туманяться очі. Розступися, земле, прийми моє тіло, Заціп моє серце, ти й так уже стліло! Харків, 1889
-==============================---------------
Марі́йка Підгіря́нка (справжнє ім'я — Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська[1]; *29 березня 1881, с. Білі Ослави на Івано-Франківщині — †20 травня 1963 р., смт Рудно біля Львова, похована у Львові на Личаківському цвинтарі) — українська поетеса.
З творчості поетеси
МАРШ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ Гей, гуртуймось та лучімся, Українські діти! Зранку, змалку вже учімся Для Вкраїни жити.
Поставаймо пара в пару У громаду бучну, Затягнімо аж під хмару Співаночку звучну.
Нехай вчує ненька мила Й наші рідні поля, Що росте в них наша сила, А з силою-доля!
-=========================-------------
Андрі́й Миха́йлович Па́трус-Карпа́тський (* 29 березня 1917, село Теребля, тепер Тячівського району Закарпатської області — † 19 квітня 1980, Київ) — український поет лівого спрямування, перекладач, в'язень сталінських концтаборів. Член комуністичних угруповань Карпатської України.
-=========================
Олександр Дмитрович Педяш (*29 березня, 1952 м. Пирятин — †18 листопада 2006, м. Путивль, Сумська область) — український поет, журналіст, член НСПУ. Уривки поезій З села ми всі. З його природи, Священної, як той вогонь. Ми з свят, ми з втрат свого народу, З краси і мудрості його. -------------- Або: Усе, що мовчазним здається: Трава, дерева, небо, сніг, - Тієї ж миті озоветься Лиш серцем доторкнись до них. ------------------------------------ Або: Поосеніло. І паслін У небо задививсь за плотом. Достигло все. Лиш зав’язь слів І досі ще не стала плодом. А чи тепла не досхочу, А чи було не вдосталь тиші? Я зупиняюсь і мовчу, І чую – в скроню пісня дише.
0