Багато авторів вважають, що публікуватися на сайтах це круто. Проте, така думка – безперспективна.
Бо, той або інший сайт може бути закритий (знищений) у будь-який момент. Безповоротно. І ніщо його не відновить.
Сайти – породження масової комунікації. А ці останні – дітище спецслужб. Саме там відстежується думка і прагнення гомо-сапиєнсів, що пишуть... Отже – мислячих осіб тієї чи іншої країни. Керувати масами можна тільки тоді, коли для цього є вже достиглі передумови. А ці, останні – відстежуються тільки через творіння «мислячого тоснику» – вигадників: письменників, а краще всього – поетів. Тому, що поети реагують блискавично на те, що відбувається навколо них. Саме – в соціумі. Бідні, жебраки, сироти, скривджені, збиткові, загнані, розбомблені, пригнічені, раби… – якраз ті, кого будь-яка держава оббирає в першу голову. Державні чинуші – нині – це лиходії. Людожери вищої марки, як говорять в Харкові. Хоча, саме вони не знають, що тим часом, злодійство, врешті-решт, залишається річчю невигідною для самого лиходія. Бо ні до чого доброго воно не призводить. І лише продажні, ( вкрай продажні) журналісти TV та RADIO-каналыв продовжують жувати жуйки ( выдрижки) верхів про те, що хочуть саме ці верхи. А хочуть вони одного – богатіния. З цього їх польоту на літературу з Великої або маленької букви – їм абсолютно начихати.
Не мудруючи лукаво, закликаю всіх письменників публікувати свої твори у друкованих органах: тобто – журналах, альманахах, газетах і колективних збірках. Але, ГОЛОВНЕ!, на паперових носіях. Ці джерела зберігаються ще. Хоча покидьки новоутвореного олігархічного світу, зажерлі на чахликах невмирущих простолюдинів- роботяг, огидно відпльовуються від поетів та «писак» свобідного духу… Адже – Все НИНІ– віртуально. Вдумайтеся в саме звучання цього слова «Віртуальне». Були вертухаї, вертушки, вертихвостки, верти-що. Не здаваймося, друзі! Можливо нині ЛІТЕРАТУРА – це і є останній форпост честі і справедливості житт по Божим заповітам… Агов?
Інтернет -видання теж потрібні. Для швидкого розповсюдження творів... Так, а на паперових носіях залишатимуться слова надовго, які відкриють у століття двері..... Сайт можна знищити.... Але я, все одно ,буду друкуватися на сайтах... Щодо теперішнього становища демократії, то у мене думка така: Доборолися, добалакалися...... Стало ще важче, та і свобода все далі відходить від нас... Йдемо до диктатури....
Більшість людей на цьому матеріальному світі неусвідомлюють - що все що матеріальне має дві сторони - добру і злу , лише духовне можна довести до правивого істиного абсолюту , та це вона і духовність , а матеріальне все має дві сторони - і все залежить від людей , хто як творить і виконує , бо якщо є дві сторони - добро і зло , то все , абсолютно все матеріальне можна так само використовувати , якщо один контролює , то інший пропагує - і це буде вічне питання і вічна боротьба поки існує матеріальний світ ! Просто хто має силу - виступає проти зла , хто слабкий - йому потурає , або мовчить на зло , яке інші роблять біля нього !
Щодо сайтів. Так. Може бути закритий у будь-який момент. І це не залежить від адміністратора. Залежить від власників серверу, а ще від якості серверного обладнання, від того, чи цікавляться цим сайтом хакери. Причин багато. Як убезпечити себе від зникнення ваших творів, а мовою законодавства інтелектуальної власності? Відповідь одна - друк віршів та кількох веб-ресурсах. Та мати ще й власний сайт. Тоді точно падіння одного/двох Інтернет-проектів не зашкодить. Звичайно, ідеальним є друк книг. Тільки є кілька проблем. Перша і найголовніша - кошти. Друга - територія розповсюдження творів. Не думаю, що у вас отримається випустити книгу тиражем 5, 10 і більше тисяч, щоб вона дісталася до найвіддаленіших куточків держави. А поза межами її ніхто ніколи не побачить.
Писати по можливості треба всюди ! Словотворити треба мудрістю , і тоді не страшні ніякі хакери , особливо коли слово правди кожного слова буде з Богом , а Бог ні не від таких хакерів захищає ! Нумо до праці за українське слово , яке правдивенько повинно звучати усюди де можливо , усіма правдивими способами і можливостями , я також згоден з тими словами що хтось раніше на сайті цьому написав - нехай я слабкий як творча особистість , але на моїх ідеях , творчості може зростуть нові українські генії , і я цьому буду дуже радий
Закликати, пропонувати - не так уже й погано, якщо ці бажання від серця і душі, інша справа розтлумачити, як це робити, бо наскільки я знаю, друкуватися на паперових носіях не така вже і легка справа, особливо, якщо в тебе нема дружнього плеча в особі видавця, а ще гірше, як твої фінанси "поют романсы". Так сайт можуть закрити, але я не думаю, що дописувачі виставляють свої твори, не подумавши про копії, адже кожен, мабуть, складає їх у папки на ПК, а ще є чернетки, рукописи. Не хочу думати, що наш сайт закриють, бо для мене він, як знахідка, та й читає його чимала кількість людей. Зрештою, давайте, думати про краще!
Коли в руках маєш справжній папір... Хоч де. У все більш віртуальному, себ то абстрактному світі саме іфзичний продукт є тим, що можна досліджувати всіма органами чуття...
ЩОб не закривали сайти - треба на них активно творити , допомагати хто чим може , дехто допомагає грішми , дехто іншою підтримкою , сайти , які б де вони не були - живуть за рахунок відвідувачів , і навіть тих поганих ... А якщо сайт український і ти вважаєш його хорошим , маєш сили , уміння - підтримуй все УКРАЇНСЬКЕ - це наша сила , бо українська мова весь час на межі існування , кожен піклується за своє , а хто піклуватиметься за українське ! за УКРАЇНУ ! ЯКЩО НЕ МИ , ТО ХТО !
2
