Сергі́й Юхи́мович Борще́вський (31 березня 1946 Київ) — поет, перекладач, дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посланник.
Уривок твору
Якщо ти чужою говориш, мов раб,
А рідною гребуєш досі,
За те українську ти вивчи хоча б,
Що нею говорить Хіросі.
Уривки творчості
Ще давно про спроби затягти Україну в «совок» написав:
Дехто славить – міцнішого в світі нема!—
Стратегічне партнерство вола та ярма.
А ось про спроби нав’язати другу державну:
Ті, хто клепають нам закови,
Плекають хижу думку здавна,
Аби у нас було дві мови:
Державна та самодержавна.
А ще маю цілий цикл епіграм з Майдану. Приміром, таку:
Не бажає перемир’я
І не чує влада нас.
Мабуть, має Межигір’я
Добрий памперсів запас.
Я також написав відповідь Євгенові Євтушенку на його вірш про Майдан:
Невидимками на Майдане
Вместе Пушкин, Брюллов, мы стоим.
Е.Евтушенко
Шевченко тут у вицвілій шинелі.
Франко з Карпат прибув сюди притьма…
Тут Петефі, Міцкевич, Руставелі,
Та поміж ними Пушкіна нема.
Героїв з Львова та Дніпропетровська,
З Полтави й Криму скликала сурма…
Тут Сахаров стоїть і Новодворська,
Та поміж ними Пушкіна нема.
Пліч-о-пліч щоби скинути кайдани,
Позбутися московського ярма,
Стоять тут українці, росіяни,
Татари, але Пушкіна нема.
По той бік барикад підносить слово
За тих, хто волю ґвалтувати звик.
Сичить: «Иль нам с Европой спорить ново?»
Страшить: «Иль русский от побед отвык?»
Російський бард, нащадок українця
Зі станції сибірської Зима,
Ви проти можновладного злочинця
Тут стоїте, а Пушкіна нема.
-=================-------------------------
Галина Леонідівна Гордасевич (31 березня 1935, м. Кременець на Тернопільщині — 11 березня 2001, м. Львів, похована у Кременці) — відома українська поетеса, член Спілки письменників України, співзасновниця Донецького Товариства української мови та Донецького Крайового Руху.
Уривок творчості
На цвинтарі малому схороніть,
Де хрестики і написи наївні…
Ага, ще напис напишіть такий:
«Жила. Любила. Плакала. Сміялась».
------------------------------------------------
Один з її віршів
***
Як я тебе любила!
Сказала — і стало страшно.
Як я тебе любила —
Невже це день учорашній?
Мела завірюха в вікна,
В двері сердито била,
А я ще до того не звикла,
Я ще тебе любила.
Ми пили чай з лимоном
, Цілувались — все було мало,
І тихим, щасливим дзвоном
Слово «люблю» лунало.
Календар показував будень.
Вітер вив, як вовк у діброві.
Нам здавалось: кінця не буде
Ночі, негоді, любові.
На ранок погода стихла.
Земля незаймано-біла.
І я повторяю стиха:
— Як я тебе любила!
0