Леоні́д Ники́форович Го́рлач (Ковале́нко) (*4 квітня 1941, Ріпки) — український поет. Лауреат Шевченківської премії 2013 року за збірку поезій «Знак розбитого ярма».
Одна з поезій що стала піснею
Мамине вікно
Усе, що нами пройдено-прожито, Ми беремо в дорогу на добро. І пахне нам степами рідне жито, І б'є у згадки хвилями Дніпро.
Приспів: Хто в мандрах побував, Той добре знає, Що іншого нам щастя не дано, Коли на схилі серце зігріває Найближча зірка - мамине вікно.
Де б не були - у рідний край вертаєм, З дитинства дуже марячи крилом. І вічно ми до серця пригортаєм Жита, жита під маминим вікном.
Приспів.
Усе, що нами пройдено-прожито, Ми беремо в дорогу на добро. І пахне нам степами рідне жито, І б'є у згадки хвилями Дніпро.
Приспів.
-----------------------------------------
Кичинський Анатолій Іванович (народився 4 квітня 1950 року в селі Преображенка Чаплинського району на Херсонщині) — український поет, лауреат Шевченківської премії за 2006 р. Закінчив філологічний факультет Херсонського педагогічного інституту (1972) та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького (1981). Працював кореспондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників України, керівником Херсонського обласного молодіжного об'єднання. Нині — на творчій роботі. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Лауреат літературних премій ім. Павла Усенка (1983), Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука та ім. Бориса Нечерди (2000), Шевченківської премії (2006). Лауреат міжнародної літературної премії «Летюче срібне перо» фестивалю поезії слов'янських країн «Слов'янські обійми» (2008).[1] Автор 13 поетичних книг, виданих в Україні (Київ, Сімферополь, Херсон), а також у Російській Федерації (у перекладі російською мовою).
Із творів
Із книги “Дорога завдовжки з любов” (К.: Молодь, 1988)
ПЕРЕСОХЛЕ РІЧИЩЕ
Де ріка протікала, Тече борозна. В пересохлому річищі, темний від мулу, час тече, мов глибока вода прибутна, і виорює плуг з його темного дна дно ріки, світлу назву її затонулу. Плуг виорює з темряви корені слів , крила стріл і надій і на глині гончарній від дитячої ніжки невпевнений слід, круг якого нанесено знаки солярні. Стих між пальцями сріберний голос води, лиш луна, як вінок на Івана Купала, ще пливе, ще не тоне, ще кличе туди, де нога не ступала... ступала... ступала... ---------------------------------
Пасічник Михайло Павлович (*4 квітня 1953 р.) — поет, прозаїк. Твори можна знайти на цьому сайті .
---------------------------------
Сулима-Блохин Олександра Парфенівна (* 4 квітня 1902, Охтирка — † 12 грудня 1990, Мюнхен) — українська діаспорна поетеса, мовознавець, прозаїк, публіцист, історик літератури, літературознавець, громадська діячка. Літературний псевдонім Іванна Чорнобривець.
0