Євдокі́я Іва́нівна Антоню́к (по чоловікові — Гаврищу́к; * 6 квітня 1944, село Чорнокозинці, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) — українська поетеса, музейник. Заслужений працівник культури України (2010).
Одна з поезій
Серце б'ється й тріпоче в грудях, Наче спіймана в стрісі пташина... До села я долаю свій шлях, Де живе ще найближча родина! Рідні доли й горби зеленіють, Кличуть пішки пройти їх простори! Я лечу - мої крила міцніють, Коли бачу святі Медобори. Через Смотрич, Жванчик аж за Збруч Зринаю на хвилях солодкої мрії - Сон цей ловлю одна голіруч, Щоб прокинутись в тітки Марії! Зійду за селом, на фільварку. Трактори. Сохне свіже на току зерно! Сивий замок вітаю, столітню арку - З огруду легко збіжу в село! В сонячну з квітів й зарінків долину, З лісистих гір на берегах Збруча - Вітаю в здоров'ї кожну родину: Я з ними щаслива - я ще не одна.
Ники́фор Григо́рович Білоко́нь (* 24 березня (6 квітня) 1909, село Букатинка, нині Чернівецького району Вінницької області — † 21 жовтня 1975, Херсон) — український поет-гуморист. Член Спілки письменників України з 1962 року.
--------------------------------------------
Драч Едуард Валерійович (*6 квітня 1965, Кривий Ріг) — український бандурист, поет, бард, рок-музикант.
один з творів де музика і слова Драча Едуарда
Він меня спонукав до розпусти І все шепотів мені: "Проню, послухай!.." Він обійняв меня і лилася брехня Мені прямо у лівеє вухо.
Добра хвея вві сні говорила мені, Що до нього довіри не має, Бо коли говорить, що у грудях шкварчить, Сам в цей час бутерброд наминає...
Вже до церкви дійшло, та лихе принесло Мою тітку, котра присягалась, Що кузина моя, - кралька-Галька, змія, З ним ще тиждень тому заручалась...
Він хотів утекти, та йому відійти Не дали мої любії гості, Узяли під пахви, і побачили б ви, Як літав мій Орьол Голохвостий.
Про банкрутство не чула й не бачила я, Як мій сизий орьол приземлявся, Тільки в татка мого із чуприни його Клок волосся на пам'ять зостався
Він меня спонукав до розпусти І все шепотів мені: "Проню, послухай!.." Він обійняв меня і лилася брехня Мені прямо у лівеє вухо...
-----------------------------------
Леся Михайлівна Клименко (6 квітня 1934, м. Фастів Київської області — 2012) — українська письменниця поетеса , член Національної спілки письменників України (1983).
Кривенький Степан Федорович (* 6 квітня 1941 с. Вільхівка Горохівського району Волинської обл. — † 1992) — поет, самодіяльний композитор. Заслужений працівник культури України. Почесний громадянин Волині.
«ВОЛИНЬ МОЯ» (слова і музика Степана Кривенького)
Поліський краю дорогий, Мені ти був колискою. Озер блакить і синь лісів Для мене стали піснею.
Приспів: Волинь моя, Краса моя, Земля моя сонячна.
Шумлять, колишуться хліба, Як хвиля в морі грається. Моя заквітчана земля До сонця усміхається.
Приспів.
Де ще знайти таку красу, Як в казці намальовану, Як нерозплетену косу, До серця причаровану.
0