Володи́мир Дми́трович Буря́к (Селіванов) (*7 квітня 1944, Дніпродзержинськ — 16 січня 2011, Запоріжжя) — український поет, прозаїк, літературознавець. Доктор філологічних наук, професор кафедри журналістики Дніпропетровського національного університету. Директор Інституту журналістики та масової комунікації Запорізького Класичного приватного університету.
Один із віршів
«Тихо в ескізі слов’янської ночі. Мудрі жінки на повалених вербах чоловіків вчать архетипам кохання. Місяць на днищі човна відбілює музейні сорочки і спідниці. І так хочеться невимовного щастя – напівмисок цілунку, соняшниковість утомлених персів… Все умовне. Якби Ви це знали – защібка б світу закрилась щільніше, затулила б тумани зневіри і тіла чоловічі пахли б свіжою вівсяною затіркою античних степів, завологою мрій про неповторність кохання, молоком і любистком стереотипів, сльозою рано втрачених творчості літ, й цвіркуни української ночі (співай “Ніч яка місячна”) підхопили б дівоче, жіноче і вічне: ЩЕ, Ще…
07.03.2009 11:04:03. Піски. Галерея-2».
Писали про нього мало , цікаво , що такий цікавий непересічний поет , творець слова від душі , лишився «нерозкрученим» , мабуть не завжди , а може і це найчастіше , справжніх творців непомічають тому що вони дуже скромні люди , і про себе вголос не заявляють , бо їхнє слово і так гуркоче як грім , особливо як слово проти зла , брехні , крутійства і обману.
Василь (Мендрунь) (світське ім'я — Богдан Романович Мендрунь; нар. 7 квітня 1946, смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області) — український релігійний діяч, поет, бандурист. Священик УГКЦ Чину Святого Василія Великого.
Уривок з твору
Церковні співи Стеха і Лончини, Дуцька і Кишакевича – митця – Насушний хліб для брата і отця…
Без них вони не житимуть і днини, В них благодать Всевишнього Творця, Душа Марії і Христа – дитини.
Читати повністю : http://h.ua/story/322989/#ixzz3WQWCPgkb
Васи́ль Іва́нович Голоборо́дько (* 7 квітня 1945, Адріанопіль Перевальського району Луганської області) — український письменник. Член Національної спілки письменників України, АУП. Автор багатьох поетичних збірок, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені Василя Симоненка та Миколи Трублаїні.
Уривок з твору
Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу, уплетена дорога, що веде до батьківської хати, уплетена хата, що видніється на горі, Як зелений птах, уплетене дерево, що, притихле, стоїть над дорогою, уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу, уплетена череда корів, що спочивають на тирлі. А хмара плете і плете зелене волосся дощу, холодне волосся дощу. Але усім тепло, усі знають — дощ перестане, і хто напасеться, хто набігається, хто нахитається, хто насидиться на горі, хто належиться, а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо.
-------------------------------------
Михайло Жаржайло (* 7 квітня 1988, Рівне) — український поет.
Один з творів
каучукове сонце Михайло Жаржайло, 15.02.2014 року
ми не знаємо ані колеса ані гончарного круга досить того що сонце наше каучукове і загартовує наші туніки мов глечики розрізає темряву немов циркулярна пилка а руки наші зачакловують свіжу глину і наші стопи вичавлюють з нафти вино ми не знаємо ані колеса ані гончарного круга тільки коні наші запряжені у місяць наш каучуковий і щоранку й щовечора найсміливіший з нас тремтячими фашіо пальців хреститься і бере до рук сірника тремтячими фашіо пальців підпалює каучукове сонце а слідом викочується каучуковий місяць шикується вказівним пальцем перша фаланга біжить услід за світанком коли палець вказує на небо ворог дивиться на палець і прагне його відтяти мироточать лиця сліпнуть подушечки пальців щоб читати гранітні рельєфи сліпнуть очі щоб читати але наші загартовані туніки ніби глеки повні вина ніби дзвони у яких калатаються язики ніби ферзі на дошці наша пісня підганя батогом каучукове сонце
--------------------------------------------
Анатолій Романович Загравенко — поет, прозаїк, драматург, член Національної спілки письменників України, лауреат обласної премії ім. Ю. Яновського.
Анатолій ЗАГРАВЕНКО
СПАДОК
Білі плями, пустки і руїни, Мови пересохлі ручаї. Отаку, як маю, Україну І жалію, і люблю її. Та безпечним шведам чи еспанцям Все ж не безоглядно заздрю я. В чоботях у кирзових, кухвайці Не чужа ця мати, а моя. Тож засало у бурхливім колі Лиш дискутувати гаряче. Краще лихом зігнутій тополі Дружно всі підставимо плече. Вірності навчимося в Мазепи Та в холодноярських козаків. Порятуймо наші храми й склепи Від рясних імперських будяків. Будьмо всі незламні, як Шевченко. А до того ж хай черпне душа Запалу подвижництва в Грінченка І Пантелеймона Куліша. Будьмо ми і перші, і останні З тих, що їхні мають мозолі Процвітання Швецій та Еспаній На своїй утвердити землі. Мусимо з руїни звести стіни Поблизу дніпрових сизих вод, Повернути славу Україні І довести тим, що ми — народ. *** Джерело: А. Загравенко. СПАДОК. Поезії. - Кіровоград, 1997.
------------------------------------
Златокудр Іван (7 квітня 1930, с. Винники ) — український поет, перекладач. Справжнє прізвище — Врецьона
-------------------------------
Ігнатчук Костянтин Анатолійович (* 7 квітня 1975, Житомир) — український журналіст, продюсер, музикант, поет.
-----------------------------------------
Володи́мир Маркія́нович Шашке́вич (* 7 квітня 1839 — † 16 лютого 1885) — письменник,поет, освітньо-культурний діяч родом з с. Нестанич на Львівщині, син Маркіяна Шашкевича.
0