Тама́ра Опана́сівна Коломі́єць (* 9 квітня 1935, місто Корсунь, нині Корсунь-Шевченківський Черкаської області) — українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України (від 1956 року).
Із творчості
СТОЇТЬ НОВИЙ БУДИНОК
Я по вулиці іду, Я співаю на ходу, І підспівують дерева За парканом у саду. І вусатий садівник, Що вставати рано звик, Щось веселе замугикав, Поливаючи квітник. Підмугикує вода, На листочках осіда, А проміння у краплинах Світлу райдугу гойда. Я по вулиці іду, Я співаю на ходу, І усе-усе довкола Вторить пісні до ладу. Стоїть новий будинок. До нього — сто стежинок. А в ньому — сто доріжок. Там тупця двісті ніжок. Там сотня голосочків, Дзвінкіших від дзвіночків. Там всілись на полиці Ведмеді і лисиці. Там крейсер у куточку Пливе по килимочку. На стінах — сто картинок З героями казок. Всі знають цей будинок. Він зветься — дитсадок.
--------------------------------
Іван Миколайович Мацинський (9 квітня 1922–1987) — український поет, перекладач та видавець у Словаччині, вчений-культуролог . Історик словацької літератури. Громадський лідер українських поселень на Прящівщині.
Одна з поезій
ПОЕЗІЯ Поезія — це те, чого не бачим, це те, що є, до чого ми сліпі і що не усвідомлюєм собі, а у строфі не раз переіначим, її природа — глухо заховатись і виглядати, може, з-за штахет, у піжмурки з поетом часто гратись, мовляв, шукай мене, коли поет! А спостеріг, то одягай в брання те, що є десь в тобі, а як, може, ні, то в серці відшукай хоча б на дні, бо € десь, мов те мево глухувате. Поезія кругом лежить травою, лежить теж білим снігом на землі, лежить болотом, як луги німі осінньою порою дощовою. І от біда: на ту красу розкішну, противну, може, милу й поготів, чи втішну вже а чи якусь невтішну, мені бракує завше справжніх слів. Слова! Слова! Не вистачає слова, а фарби заховалися до слів. Втім, та сама це, власна рідна мова, а чомсь тече повз віршових рядків. Слова, слова, слова, словесна мука! Слова — і мова — рідний буйний гай, в якім зозуля в південь літа кука, а восени летить в тепліший край. Інакше все там, усього там досі, поезії в цій мові всі скарби є взимку, навесні, улітку, в осінь, у кожний день і кожної доби!
------------------------------------------
Скоп Лев Андрійович (*9 квітня 1954) — український мистецтвознавець, художник-реставратор, іконописець.[1], викладач Львівської академії мистецтв (до 2013) учасник Євромайдану, поет, музикант (учасник музичного гурту «Чорна Дебра»), учасник творчого об‘єднання «Кактус», провідний працівник музею «Дрогобиччина»; багаторічний дослідник дрогобицької дерев'яної церкви Св.Юра. Мешкає у Дрогобичі, працює художником-реставратором у відділі дерев'яної архітектури музею "Дрогобиччина".
0