СЕРІЯ - ПОЕТИ. Дарина Березіна, Анатолій Крат, Григорій Семенчук
14:00
Дари́на Ю́ріївна Берéзіна (*19 червня 1982, Миколаїв) — українська поетеса, прозаїк, перекладач.
Із творчості:
Я голос зірвала в кров, та не докричатись
Туди, де на чатах ангели срібночолі.
Колись уміла молитись. Нині - мовчати
І то заважко. Так якось воно, поволі...
Усе як в людей – чоловік, господарство, церква.
Спочатку було марудно, тепер звикаю.
От тільки чомусь і досі боюся дзеркала…
…Торік народився хлопчик. Назвали – Каєм.
Крат Анатолій Анатолійович (19 червня 1959 р., м. Горлівка) — український поет, перекладач, журналіст.
Григо́рій Андрійович Семенчу́к(*19 червня 1991, Хмельницький) — український поет, публіцист, музикант, організатор літературних і музичних акцій. Програмний директор Львівського міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців (з 2009 року).
Поезія Осінь
До мене прийшла осінь
І каже забувай,
І хочеться забути,
Але ж себе зламай,
Прийшло також кохання
І каже покохай
І покохав,-навіщо?
І цим себе зламав
Прийшло також буденне
І каже:Та ти що!
І не послухав будні,
Бо будні це ніщо
І бачу світло у кінці тунелю,
Але не кінчиться тунель ніяк,
І все ж таки цікава осінь,
Красива осінь,як-не-як
*** любов – це коли двоє розбирають одне одного на цитати… весна вривається на сусіднє сидіння, зникають паски безпеки, у роті гірко і солодко, як смак шоколаду з цукатами, холод і сум окуповують точки, аптеки і бібліотеки.
власне кажучи, тут усі задоволені всім, а значить, треба мовчки ховати в кишені руки, вдягати важке взуття, сад цвістиме, та рано чи пізно – заплаче. далі йтимеш, збираючи різне сміття.
бо любити – це означає нищити темні очі, застромляти під ребра голки і шукати плями сліпі. це не злочин, напевно, – серйозне збочення, всі паролі і маски, закриті серцеві IP.
ти сидиш і втрачаєш обидва свої роздвоєння, все хороше й погане зникає, лишаєшся на самоті. бо любов – відчуття безкарності скоєного, це найдовший з мостів і найбільший з портів.
коли двоє розбирають одне одного на цитати…. весна вривається на сусіднє сидіння, зникають гроші і цигарки, все тікає, але ми залишаємось зустрічати цю весну, як солдати без зброї. на щастя, в нас є кулаки.
0