Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Сб, 02.11.2024, 23:20
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [805]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [213]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [94]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

Повідомлення

 Шановні користувачі сайту! Повідомляю Вас про видання моїх поетичних збірок у Канаді. Усіх зацікавлених у їхньому придбанні прошу скористатися наступними посиланнями.
Із повагою і надією на зацікавленність моїми творами,
Юрій Іванов, "вершник"

http://www.lulu.com/shop/yuriy-ivanov/gortae-chas-ostanni-storinky/paperback/product-22630298.html

 

http://www.lulu.com/shop/yuriy-ivanov/opovidky/paperback/product-22630300.html

 

http://www.lulu.com/shop/yuriy-ivanov/poetychna-sumish/paperback/product-22630302.html

 

http://www.lulu.com/shop/yuriy-ivanov/pory-roku/paperback/product-22630304.html

 

http://www.lulu.com/shop/yuriy-ivanov/sporidnennist/paperback/product-22630305.html

 

http://www.lulu.com/shop/yuriy-ivanov/svitankova/paperback/product-22630308.html

 

http://www.lulu.com/shop/yuriy-ivanov/vognik-nathnennya/paperback/product-22630311.html

 

http://www.lulu.com/shop/yuriy-ivanov/ya-vsluhayus-v-pisni-ukrainy/paperback/product-22630313.htm

ВІРШІ ІЗ ЗБІРКИ "СПОРІДНГЕННІСТЬ"

 

З ЦИКЛУ “СПОРІДНЕНІСТЬ”

 

ТРИ МАТЕРІ

 

Товчеться баба цілий день у хаті

Серед мисок цеберок, чавунів,

А перед сном благає Божу Матір,

Щоб захистила всіх її синів:

 

Бо молоді... не все ще розуміють,

А так багато у житті халеп.

Здійсни, Пречиста, материнську мрію,

Не допусти, щоб скоїлося зле.

 

Поклони б'є негнучою спиною,

А на коліна ставши, аж тремтить,

Та мертві не піднімуться із гною,

Молитва юх уже не захистить.

 

Загинули усі, а як так сталось,

Про цеє мова довга і сумна.

В сліпі віконця заглядає старість,

А з рідних поруч жодного нема.

 

Коли б ще ближче їх були могили,

А то ж далеко, як і досягтись,

І діточок малих не залишилось,

По кому б їй старій було пектись.

 

Така вже нас оточує сучасність –

Сплітіння воєн, грізних катостроф.

Одні хрести ще не встигають впасти,

Як інші тягнуть до нових Голгоф.

 

Сама, мов билка, притулилась в хаті,

Пекуча пам'ять серце обпіка,

Та їй вночі явилась Божа Матір

З маленьким Іісусом на руках.

 

- Поглянь - живий, і всі твої живії,

До тебе йдуть усі твої сини,

А з ними радість, втіха і надія...

Всміхнулась баба: - Правда, це вони.

 

Прокинулась, а муки вже немає,

Пекуча пам'ять із душі пішла.

Пречисту Матір Божу прославляє

І, мов на свята, хату прикраша. .

 

Підлогу миє, двір мете старанно,

Йде до людей і всім розповіда:

- Повернуться от-от сини жадані

Від мук колишніх жодного сліда.

 

А люди їй кивають головами...

Так рік мина, і другий рік мина.

Йдуть від синів листи і телеграми,

Їх з радістю отримує вона.

 

Неправда й правда - суперечка давня,

Я б не стрявав до неї навмання.

Як правда зла, я не за тую правду,

А за неправду, як свята вона.

 

Живе старенька, порається в хаті

Серед мисок цеберок, чавунів,

І перед сном благає Божу Матір,

Щоб захистила всіх її синів.

 

А Матір Божа - серце ж не із криці,

У час, коли та стомлена дріма,

Виходить із окладу до світлиці

Та й молиться за неї крадькома.

 

Цілить її натруджені долоні,

Нагойдує примари світлих снів.

Дві Матері скорботні, дві мадонни,

Недолею позбавлені синів.

 

І я молюсь, хоч зовсім і не вмію,

Зате від серця всі мої слова:

Здійсни, Пречиста, материнську мрію,

Нехай, хоч в снах, все рідне ожива.

 

Чого ж мені в майбутньому чекати,

Як забувать, щоб серце не пекло?

Болюча пам'ять, нескінчені втрати,

Чи буде щось, чи може все пішло? .

 

Життя, мов злива, в землю пролилося,

Вечірні зорі пригасила тьма,

У сивині, мов в інії, волосся,

І матері моєї вже нема.

 

Не заховатись в неї від буденних,

Мізерних справ, її вже не піднять.

Лише в душі і спогадах щоденних

Я можу образ матері плекать.

 

Проміння сонця на підлозі хати,

І баба знов розказує мені,

Яка до неї добра Божа Матір,

А Матір Божа дивиться з стіни.

 

Нехай вже так, як є кого благати,

Три матері віднині в мене є,

Одна в душі, на небі друга матір,

А третя молока мені дає.

 

П'ю молоко, вона сідає поруч,

Цвітіння вишні прямо у вікні.

- Спасибі Вам!

- І Вам, за вашу поміч...

З-під зморшок очі, теплі і сумні. .

 

1985-1996

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАТЕРІ ЛИХОГО ПОВОЄННЯ

 

О, матері лихого повоєння

І удовиці в той же самий час...

Які пекли вас муки потаємні,

Які бажання вирували в вас!

 

В хатах злиденних молоді самотні,

Щасливі ви були хіба у снах,

А ми, малі, гасали безтурботні

До ночі по високих бур'янах.

 

Дні вихідні траплялися не часто,

Робочі ж дні у полі – світлові.

Зате ж яке було для нас те щастя,

Коли з'являлись на порозі ви!

 

Нас пригорнувши, ніжно цілували,

Вкладали спати, колисали сни

І подушками вкрившися ридали

По всіх загиблих у страшній війні.

 

1995

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДІД

 

Дідові думки гіркі,

Як осінні огірки.

В щелепах зубів немає,

А вже хліб такий глевкий.

 

- Діду, - жартома кажу,

Дайте Вам хоч відкушу!

Він серйозно: -Як не зможу,

Все до миски покришу.

 

Ти давно не молодий,

А вже був і є дурний,

Як твій батько - вічний сором,

Хоч і син найстарший мій.

 

Що базікать, - наливай!

Добрий в мене самограй!

Ллю із пляшки - лютий сморід,

Хоч і вуха затикай.

 

Будьмо, діду! - я хильнув,

Все, що знав, за мить забув.

Ну й пекуче, ну й звіряче,

Мов гадюку проковтнув.

 

Дід сміється: -Ти слабак,

Як і всі по тих містах!..

Все б шампанське, все б лікери,

А по-справжньому - ніяк!

 

Ще хильнули - дід ожив:

- Ну, онучку, розкажи,

З чим до мене ти приїхав,

Та всю правду - не бреши!

 

Я б і радий не брехать,

Та чи можу я сказать:

Баба з місяць, як померла,

То й не треба і чекать.

 

Взимку в нас вона жила,

А весною до села

На все літо поверталась,

Бо без діда не могла.

 

Хоч і диркались вони,

Хоч бували й стусани,

Але щоб ворогувати,

То вже, Боже, борони!

 

Підступаю так і сяк,

А до справи аніяк,

- Чув я, діду, відкривають

У селі новий продмаг.

 

- Відкривають, - каже дід,

-Та ходить туди не слід,

І обдурять, і обважать,

Бо в завмагах - мій сусід!

 

-Чув, що кум ваш оженивсь

-Та вже б краще він втопивсь,

Ось і зараз у лікарні

Кажуть - чимось отруївсь.

 

Хитру штучку кум узяв,

Як не збагрить, то пропав!

Не отруїть, так придушить.

Я ж його попереджав!

 

Все їмо - не наїмось,

Все п'ємо - не нап'ємось,

А про бабу ані слова,

Мов заборонив нам хтось.

 

Раптом дід мені сказав:

-Ви мовчали, а я знав.

-Уві сні мені являлась...

Впав на стіл та й заридав.

 

Дідові думки гіркі,

Як осінні огірки,

А надворі тепло, ясно,

І хмарки, мов килимки. .

 

Вишня під вікном цвіте,

Баба по воду іде,

А назустріч двох дівчисьок

Мати за руки веде.

 

Я сидів, ніяковів –

Все б для діда я зробив.

Та безсилий перед смертю

Не знаходив втішних слів.

 

Склянку повную налив,

Дідові в кулак встромив:

- Хай земля їй буде пухом!

Дід здригавсь увесь - та пив.

 

Рік минув, як все мина.

Тільки в скронях - сивина.

- Татку, татку, дід приїхав!

Із порогу вже луна.

 

А у кухні дід сидить,

З нетерплячки аж тремтить:

- Ну, онучку, й самограйчик !

Мов той спирт, - аж сам горить.

 

Що базікать - наливай!

А без баби всьому край!

Як помру, то ти, хоч зрідка

Свого діда споминай... .

 

1990-1995

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПОРІДНЕННІСТЬ

 

Був у селі - ніхто вже не чекав.

Крізь бур'яни ішов поза дворами,

К калюжах небо - дві блакитні плями,

В них цяточки рухливих чорних гав.

 

Кругленькі гарбузи, як сонечка, жаріли,

Квасоля - вся в стручках - аж похилила тин,

Тополі - в небеса занурені, як в мрії,

Торкались сивих хмар верхів'ям золотим.

 

Все любе тут мені, і все з дитинства рідне,

Та рідної душі навколо не було,

Чиїсь чужі двори - в них люди непривітні,

До кладовища йшов, минаючи село.

 

Два пагорбки землі, низенька огорожа,

Бабуся і дідусь - їх вже не повернуть.

Удвох - усе життя - хай Бог їм допоможе

В завколишніх світах і далі разом буть.

 

Постояв і пішов, бо час до електрички.

У рідному селі я став усім чужий,

Змінилось все - і мешканці, і звички –

Я ж у минилому - не подолать межі.

 

Та раптом пес рудий стрибнув мені на груди,

Лизнув в обличчя, мов поцілував,

Він виявивсь приязніший, ніж люди,

Відразу взнав і щіро привітав.

 

І біль солодкий вп'явсь в холодне серце,

Слізьми надії щоки обпекло,

Я не чужий - ще пам'ять схаменеться

Повернеться спорідненність з селом

 

1988

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ новин: Новини та статті - культура | Опубліковано: вершник

    Ключові слова (теги) матеріалу: iya43@rambler.ru


Коментарів: 2
avatar
0
1 Asedo1949 • 13:36, 03.09.2016 [Лінк на твір]
Дуже гарні, сердечні Ваші вірші наповнили моє серце спогадами, а очі слізьми. Дякую Вам!
avatar
0
2 Pylyp • 20:56, 06.09.2016 [Лінк на твір]
Дуже близькі мені Ваші вірші, дякую!

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz