Про все це можна було тільки здогадуватися, та раптом кімната наповнилась не те що б дівочим криком, а справжнім вереском: - Скоріш! Скоріш! Ось, вони, ось! Та скоріш, бо бо він його за мить у вікно вишпурне. Скоріш!
І Василь відразу відчув, як тулуб Стьопи почав розхитуватися. Це хлопці, що понабігали на зов дівчини, яку він врятував, намагалися ухопити негідника, але це ніяк їм не вдавалось, бо надто спритний той був. Та все ж відчуття, що він тепер не один, надало Василеві нових сил, і кінець кінцем , розжавши якимось чином залізні пальці Сьопи, сповз він з його плечей на підлогу. Вдарився боляче, та уваги на це звернув і вже за мить, підхопившись, приєднався до нападників, яких крім нього аж четверо було. . Та Стьопа все одно, спритно продовжував увертатитися від них. Тепер це вдавалося йому значно легше, бо Василя на його плечах вже не було. Він робив раптові неочикувавані випади то в один бік, то в інший, і завдячуючи цьому уникав зіткнень із супротивниками, завжди залишаючись на беспечній відстанні від них. Це вдавалося йому, та головної своєї мети, дістатися дверей і висковзнути в них, він при всій своїй вправності все ж не міг — надто вже нерівні були сили. Завжди знаходивсь той, хто перетинав йому путь до такої бажаної волі. І ось після кількох невдалих спроб дістатися дверей, негідник змінив тактику і одним легким майже акробатичним стрибком заскочив на підвіконня. Звідти він ще більш вдало відбивався від нападників ногами, ніж руками. Ось він вже точно влучив одному хлопцеві просто у підборіддя, і той тут же рухнув на підлогу у повній відключці. Що ж робити за таких обставин? Василь замислився на мить і здогадався таки. Треба стати троху збоку від разючої стьопиної ноги, вловити мить початку удару, вхопитися за неї і різко потягнути на себе. Тоді Стьопа неодмінно впаде спиною на підлогу і опиниться у їхніх руках. Василь обрав слушну позицію для здійснення свого задуму, діждався миті розпочатку стьопиного удару, вчепився обома руками у чорний лакований черевик негідника і рванув на себе. Все вийшло майже так, як він задумав, за виключенням одного, Стьопа втратвши рівновагу, замість того, щоб зповзши на підлогу кімнати, опинитися у ніг нападників, випав уперед спиною із розчиненого навстіж вікна п'ятого поверху. Вже значно пізніше Василь зрозумів свою помилку — треба було ухопивши до рук стьопин черевик тягти щосили його до себе, а він замість цього ще більше підштовхнув його угору. Від цього тіло негідника крутнулось у повітрі і висковзнуло назовні, чого Василь не тільки не бажав, а навіть і припустити не міг.
| 
0
