Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Ср, 13/12/17, 01:51
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Ні - війні! Нет - войне! [45]
Вірую... [20]
Зі святом! [124]
Допомога [48]
Відвідувачі [42]
Сьогодення [605]
Благі справи [35]
Технічні питання [32]
Конкурси, огляди [119]
У поетичних спілках [49]
Новини: поезія, проза [187]
Шевченківські читання [10]
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

Опитування для Вас
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 600
ІНФОРМАТИВНЕ
Календар новин:      

«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

загрузка...

Друзі! Запрошую Вас долучитися до створення новин про життя у поетичних спілках,
події літературного життя України та Світу.
Лінк для додавання новин у рубрику:
"Сьогодення" "У поетичних спілках"
 

 

 

 
4 вересня 1985-го року перестало битися серце Василя Стуса



Уже Софія відструменіла, 

відмерехтіла бузковим гроном. 

Ти йшла до мене, але не встигла 

за першим зойком, за першим фомом. 

Немов почвара в пекельнім колі, 

довкола ж тіні, довкола кволі. 

Благословляю твою сваволю, 

дорого долі, дорого болю. 

Сніги і стужа. Вітри й морози. 

Гудки і крики. Чорні прокльони. 

Собачий гавкіт. Крик паровоза. 

І закмашини, і заквагони. 

Шпали і фари, пси і солдати, 

рейки, і пруття, і загорода. 

Впали — і хода. Встали — і хода. 

В плече штовхають нас автомати. 

Квадратне серце — в квадратнім колі, 

в смертнім каре ми падемо долі. 

Благословляю твою сваволю, 

дорого долі, дорого болю. 

На всерозхресті люті і жаху, 

на всепрозрінні смертного скрику 

дай, Україно, гордого шляху, 

дай, Україно, гордого лику.

Василь Стус  (С)

___________
Табірними наглядачами було знищено збірку з приблизно 300 віршів Василя Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв`язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня за офіційними даними «від охолодження», «від голоду», але виходячи з достовірних джерел, а саме зі слів його однотюремця, майже сокамерника, відомо, що він помер трагічною смертю (в таборі, де перебував Василь Семенович Стус, запобігалися засоби для утримання ув`язнених: нари у камері мали конструкцію, схожу з поличками у сучасних поїздах — на ніч піднімалися та утримувались на гострих штирях, які висувалися зі стін, з ранку засувалися знову у стіни автоматично. Тому, хто не вставав зрання — падав на підлогу.) В ніч з 3 на 4 вересня без попередження (у спеціальне віконце для ув`язнених попереджали про видвигання штирів) наглядачі висунули штирі у камері Василя, які і стали причиною його смерті (його проколов один з штирів). Цей факт був прихований радянською владою. Так помер Василь Семенович Стус — видатний поет сучасної України. Це трагічний день для української культури, для нашого народу. Трагічний тим більше, що Стус помер не природною смертю, а внаслідок повільного, садистського убивства, розтягненого на довгі роки витончених і невитончених катувань.
Був похований на табірному цвинтарі у с. Борисово. Прохання родини перевезти тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув`язнення.
У листопаді 1989 поета разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.
Вічна слава та пам'ять нескореному борцеві за Вільну Україну!

Категорія: Благі справи | Переглядів: 131 | Додали: ruhlyvy

Коментарів: 7
avatar
0
1 ruhlyvy • 05:55, 04/09/17
Пам'ятi Василя Стуса
-----------------------------------

Не розверзлося небо,
не ставсь землетрус.
Передала Америка,
що помер Василь Стус.
Не здригнувсь, не заплакав
український народ,
як в тюремній лікарні
Василя клали в гроб.

В землю мерзлу мордовську,
на останній вже строк,
його швидко сховали,
мов на шмоні "бичок".
Може був він убивця?
Чи блатний такий шкет?
Ні, похований в'язень,
був великий Поет!

Він і мертвий грозив їм.
Не давали труну,
щоб додому відвезти,
в Україну сумну.
Та хоч батьківські вірші
сину не віддали,
через плачучий Київ
Василя все ж несли.

Український страждальцю,
спокутав ти наш гріх.
Площа імені Стуса -
крок до віршів твоїх!

березень 1990р.

Борис Костинський (С)
avatar
0
2 ruhlyvy • 15:42, 04/09/17
avatar
0
3 kraynyuk46 • 21:33, 10/09/17
Матеріал розміщений 4 вересня, сьогодні вже 10 вересня. За шість днів ніхто не поцікавився цією публікацією?! Не розумію цього. Я все подивилася, прочитала уважно... Заціпеніла від жаху. 1985 рік. Це не 1937 і ось таке... Не можу прийти до тями. Як таке могло статися? Що це? Через п'ять років реабілітували. А чи покарані ті, хто здійснив ці жахливі репресії? Ми думали, що у нас все добре. А в цей час гинули патріоти України за те, що не вміли мовчати. Вічна пам'ять Василю Стусу... 
avatar
0
4 ruhlyvy • 22:00, 10/09/17
Дякую за твою небайдужість, Надя! Стосовно ж реакції пересічного українства на матеріали про отаких ВЕЛЕТНІВ ДУХУ, як генерал Гордійчук та Поет(саме з великої літери!) Василь Стус, то тут на мою думку ось що.
1. Серед сучасного українства відсоток людей, котрі ментально продовжують жити в УРСР, є лякаюче великим. Це статистика. Ясна річ, що для глибоко совєцьких людей і Гордійчук, котрий цитує Степана Бандеру, і Василь Стус, котрий все його коротке життя бився з комуністичною системою - вороги! Саме ТАК, Надя! Совки в сучасній Україні ні за що про це голосно не скажуть, але правда вилазить з того, ЩО і ЯК вони пишуть в Інтернеті і за КОГО вони голосують на геть усіх виборах.
2. Серед авторів усіх, без виключення, українських літсайтів домінують вкрай слабенькі "чайники". Для цієї жалюгідної породи творчість Василя Стуса просто недосяжна. Василь лякає їх своєю глибиною та неймовірною силою духу. Таким чином, ці літературні мурашки просто тікають геть від Василевих болісних слів, занурюючись у їхні нескінченні "дивокраї" та "верболози". "Любов-кров", "він пішов", "він прийшов", солоденькі мрієчки разом з тонами "погодних" віршиків - оце їхня доля і їхній рівень. Яким боком там можуть бути титани українського духу? Та ні яким!
avatar
0
5 spydut • 20:15, 11/09/17
Так ... Українців вбиває байдужість , і незнання , а головне - бажання ПРОСТО НЕ ЗНАТИ СВОЄ МИНУЛЕ . Бажання байдужості губить кожного з нас , мабуть тому так важко нам обєднуватися для добрих справ , і тому ми такі роззєднані . Багато людей оправдується так - зараз демократія і тому я живу як хочу . І більшість такими висловами просто прикриває свою байдужість ... А потім нарікає на те що жити погано . Я стараюся бути всюди де люди потребують підтримки , ось так би робили всі молоді люди і ми б жили краще .
avatar
0
6 ruhlyvy • 23:18, 11/09/17
Ну, як ТАК, Станіславе, то тисну твою руку!  respect
avatar
0
7 spydut • 19:01, 12/09/17
Вдячний за розуміння . Нам , і так мислячим людям треба обєднуватися щоб спільно протистояти злу !

avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")



             Украина онлайн
  Хостинг від uCoz