Жахлива звичка американців

За даними, які я знайшов у Мережі, американці викидають 150 тисяч тонн усіляких продуктів на день. І це не вигадка і не наклеп - я особисто ПОСТІЙНО бачу в смітниках нашого апартмент-комплексу купи різної їжі. А фото, яке над цим текстом, я зробив зовсім недалеко від місця нашого проживання. Навіщо і чому хтось викинув мішок хліба на газон – не знаю! З жиру, гади, дуріють!

  То чому ж американці так зневажливо ставляться до продуктів? Моя думка: це неймовірно розбещена їжею нація! Їдять у США скрізь, їдять багато і, відповідно, масово страждають на ожиріння. Останній раз у США були проблеми з їжею під час Великої депресії на початку 20 століття. З того часу нічого подібного більше не було. У сім'ях та школах не вчать дітей берегти їжу. Більше того, вчитель або батько ніколи не зробить зауваження дитині, бачачи, як та, трохи надкусивши шматок піци, відразу ж кидає його в сміттєвий бак. Цікаво й те, що викидають їжу  і не особливо заможні верстви населення. І я абсолютно не можу цього зрозуміти! Адже, якщо у тебе низький дохід, то ти просто мусиш рахувати кожен шматок. Та цього немає! Причина в тому, що рахувати шматки не потрібно - для тих, кому не вистачає грошей або фудстемпів (продуктові талони для незаможних), існують фудбанки та  інші місця, де вони можуть затоваритися різними продуктами. На цьому фото ви бачите продукти, які хтось з таких "бідолашних"  виставив до сміттєвого бака - вони йому просто не потрібні, тому що їх навалом у його коморі.




Розповім історію, яка мене просто вирубила. Якось ми з дружиною робили продуктовий шопінг та опинилися біля відділу, де печуть піцу. На моїх очах хлопець-працівник зняв велику піцу з вітрини і... холоднокровно відправив її в сміттєвий бак! Я ніколи до того такого не бачив. Тепла, гарна піца великого розміру пішла у бак з відходами! Я не витримав і вирішив доповісти про таке неподобство менеджерці, котру побачив у торговому залі. Дівчина, улесливо усміхаючись (ПРОТОКОЛЬНА посмішка всіх працівників будь-якого американського сервісу), доповіла мені, що "НЕПОДОБСТВО", котре обурило мене - ПРАВИЛО, за яким піца, котра простояла певну кількість годин на вітрині, має бути знищена. Працівник вчинив абсолютно правильно і все гаразд.

- Так, але ж ця піца абсолютно їстівна! Навіщо ж її знищувати – віддайте комусь із ваших працівників.

У відповідь, продовжуючи мило посміхатися, менеджерка  сказала:

- Якщо хтось отруїться простроченою їжею, то можливий судовий позов з боку постраждалого. Навіть, якщо він добровільно взяв таку їжу. Хазяїну в рази простіше і ДЕШЕВШЕ знищити такий товар, ніж платити "жертві" величезну компенсацію.

Ось воно що - все, як виявилося, упирається в суто МАТЕРІАЛЬНИЙ інтерес господаря. У США подібних речей – мільйони! Гроші, так чи інакше, визначають практично всі думки та дії американців. Кожен крок – гроші! Тому й відбуваються абсурдні, з погляду колишнього совка, речі. Ну, і, як один із результатів всього цього – 150 тисяч тонн їжі, що відправляються ЩОДЕННО в американські сміттєві баки!

Скажу вам, панове, прямо: я звик в Америці до багато чого, але до дикого марнотратства переважної більшості американців звикнути так і не зміг! Мене мало не з пелюшок вчили дбайливо ставитись до їжі. Цьому ж мене навчали і в школі. Я постійно бачив у місцях радянського громадського харчування плакати: "Бережіть хліб, він - усьому голова!" Я ніколи не голодував у своєму житті, але мої батьки багато розповідали мені про недоїдання у період Другої світової війни та у повоєнний період. Можливо, саме тому в моїх генах - дбайливість і навіть жадібність щодо продуктів. Особисто я, ніде і ніколи не набираю в тарілку більше, ніж можу з'їсти. Саме тому мити посуд після мене легко.

Ясна річ, що, як то кажуть, зі своїм статутом у чужий монастир не лізуть. Але все-таки, коли я бачу купи продуктів в усіх американських сміттєвих баках, я закипаю і довго не можу заспокоїтися! У СРСР було багато негативного. Я завжди вважав себе антирадянщиком, але мушу визнати, що ставлення до продуктів у Совці було правильним.

Рочестер, Нью-Йорк, США, 17.04.24 р.